Все школьные сочинения по литературе

Кожна людина має любий серцю край, який називає батьківщиною. Україна – це велика країна, яка дала нам життя. Але землі її настільки неозорі, що згадуючи про рідну місцинку найчастіше згадуєш те місце, де зростав: конкретне містечко, місто, село чи просто вулицю. Мій рідний край – це місто на Київщині, зелене та мальовниче.

Коли я була маленькою, ми з друзями часто намагалися знаходити якісь цікаві знахідки в селі. То ми віднаходили дивну квітку і вірили в її чарівні властивості, то часом знаходили закинуту стежку, яка вела до лісу, і вигадували, куди вона може вести: в паралельний світ чи, можливо, до будиночку, де мешкала Червона Шапочка? А одного разу ми знайшли те, що захопило нас надовго. Ми знайшли джерело.Щоліта я відвідую свою бабусю у селі і живу там декілька тижнів. Я люблю проводити там час, люблю гуляти сільськими вулицями, вдихати свіже природне повітря. В місті повітря не таке: воно важче, воно насичене людьми. А в селі – все інакше. Тут пахне працею, деревами і сінокосами, тут хочеться вдихнути на повні груди і назавжди запам’ятати це відчуття насиченості природою.

Прокидаюсь рано – вже не так світло спозаранку, як колись. Підійматись тепер важче, бо хочеться ще поспати, але ж попереду цілий день, купа справ, тому треба брати себе в руки. Коли дні стають все коротшими – прокидатися стає вже важче. Розплющую очі – а навколо ще ніч, хоча вже сьома ранку. Помалу залишаю своє тепленьке ліжко та пухку ковдру і прямую на кухню: там мама вже готує запашний сніданок. Відразу видно: будинок вже не спить і новий день вже на порозі. Підхожу до вікна, солодко потягуюсь і… завмираю від подиву.

Існує теорія, що людина пішла від мавпи. Не знаю, правда це чи ні, але основним в цій теоріє є те, що поштовхом до зміни стала саме праця. Праця – це те, що рухає прогресом, те, що змушує нашу планету обертатися, а світ розвиватися і вона має дуже велике значення не лише окремо для кожної людини, а також і для людства та життя загалом.

Зима приносить зміни у все. Змінює свій одяг природа, вбираючись у холодне білосніжне вбрання,змінюють свій колір ліси, поля, руки – все сяє мільйонами сніжинок. Змінюється настрій у людей – вони в передчутті свята, чекають на казку, на Різдво, на Новий Рік. Також змінюється все і у світі тварин, значна частина впадає в сплячку до самісінької весни. А от птахи змінюють своє місце проживання.

Один античний філософ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив». На перший погляд ця фраза здається дещо абсурдною, але в ній захована глибока істина. Адже справді, коли ми вперше чуємо людину чи знайомимось з кимось, ми робимо про неї перші висновки не лише з одягу чи поведінки, але і зі слів.

Кожна людина, на мою думку, повинна хобі. Адже саме займаючись чимось для душі можна відчути смак життя. Звісно ж всі мають вчитися та працювати, але не завжди робота та навчання приносить вдоволь задоволення. Окрім роботи та студіювання наук людина може займатися чимось для душі, як правило, у вільний від основної діяльності час.

Театр – це дуже особливий вид мистецтва. І хоча він користується зараз не дуже великою популярністю, він заслуговує на увагу та любов глядачів.

Мені здається, що театр – одне з найважчих мистецтв. Адже він поєднує в собі і літературу, і акторську гру, і музику. Щоб зробити якісну виставу треба багато зусиль великої кількості людей і від кожного з них залежить якісь та успіх вистави. Перш за все береться якийсь зразок літератури за основу, але текст – це одне, а гра на сцені – це інше. Далі вступає в гру уява продюсера – він бачить все дійство під якимсь певним кутом і своє бачення він має донести до акторів.