Все школьные сочинения по литературе

Нашу планету недарма називають «синьою». Кожен, хто бачив її зображення, карту чи глобус не буде ставити зайвих запитань і теж погодиться з цим. Адже вона омивається такою кількістю водойм! Ріки, озера, моря, океани…  Глибока синь обіймає планету звідусіль.

Я бачила озера і річки,  ставки і навіть кілька разів була на морі. Але я жодного разу не бачила океан. І я мрію, що колись зможу купатися в його просторих хвилях, вдихати повітря безкінечності та свіжості. Саме слово «океан» наділено якоюсь магічністю. Воно асоціюється в мене з безкінечністю, космосом, безмежністю.

Кажуть, що праця зробила з мавпи людину. Тварина потягнулась до знаряддя праця, зморена голодом і холодом і з тих пір щось почало в неї розвиватися, що зробило її майже такою, якою ми бачимо її сьогодні (примітка: якби це дійсно було так, то тоді в наш час було б багато мавп-перевертнів, в яких би перетворилися люди-ледарі).

Рідні люди – це дар, подарований нам Богом, який ми повинні оберігати. Тато та мама – найближчі люди, які тебе родили та виростили, проте бабуся з дідусем дали тобі такий широкий духовний світ.

Я дуже люблю свою бабусю і довіряю їй. Мої подруги часто дивуються, як я можу розповідати такі таємні історії їй. Моя бабуся знає більше про мене, аніж мама.

Людина живе у взаємозв’язку із оточуючою природою та відповідає за її стан. За останні роки людство і так багато шкоди принесло всім живим організмам.

Всесвітній прогрес значно вплинув на життя та існування всіх тварин та рослин.

Багато з них занесено до Червоної книги, а деякі назавжди зникли з планети.

Українська пісня – це душа нашого народу, у якій відображається сум та печаль, радість та щастя. Наші пращури здавна любили вкладати у тексти пісень історію свого життя, свої будні. У народних музичних творах вміщені давні сторінки історії. Ми співали і про козаків і про чорноброву дівчину. Тонкі дівочі голоси оплакували нещасливе кохання, а мужні хлопці хизувались своїми вміннями. Велика спадщина прихована у пісенних надбаннях. Відомий український письменник Олександр Довженко так сказав про нашу пісню: «Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу».

«Про моральні якості людини треба судити не за окремими її зусиллями, а за її повсякденним життям» - стверджує Блез Паскаль. Людина, яка живе за Божими заповідями та не має гріха за душею, кожного дня живе за моральними настроями.

Кожного дня ми повинні робити гарні вчинки. Потрібно допомагати не лише своїм близьким, а всім, хто потребує допомоги. Дуже часто ми бачимо, як старенька бабуся не може піднятись на високу сходинку автобуса, а молоді пасажири сидять і просто спостерігають над цим. Такі вчинки показують рівень культури та добра нашого суспільства. Українці частіше посміються над кимось, аніж подадуть руку допомоги. Можна допомогти не лише фізично, а просто добрим словом чи посмішкою.

У кожної країни є свої символи та традиції, які вона пронесла крізь часовий простір та закріпила у своїй історії.  Наша Батьківщина також має символи, про які знає кожен українець. Калина, верба, пшениця, вишиванка – символічні образи, про які знають ще маленькі діти в садочках. В нас є ще багато символів, які закоренились в історії українського народу.

Моя кімната – це місце, яке я буду пам’ятати все життя. Вона зі мною з народження і до того часу, коли я покину батьківське гніздечко. Мама говорить, що до сьогоднішнього дня яскраво пам’ятає свою дитячу кімнату, її меблі, іграшки та тепленьке ліжко. Колись я розділяла кімнату зі своїм старшим братом, але декілька років тому він придбав особисте житло і переїхав від нас. Спочатку я уже сумувала, але потім відчула привілеї самостійного перебування в кімнаті.  Тепер я не зможу розділяти свій власний простір із кимось.