Все школьные сочинения по литературе

Мама – найдорожча людина в житті кожного. Вона дає нам життя, виховує нас і любить понад усе на світі. Ніхто ніколи не любитиме вас так, як мама. Материнська любов – це взірець почуттів.

Ця людина носить нас 9 місяців під серцем, і все життя в душі. З самого нашого народження вона знаходиться поруч і робить все, що може для нашого життя.

Григорій Косинка, справжнє прізвище – Стрілець,  належить до багатостраждальних українських письменників.  Свій псевдонім Григорій взяв за назвою польових квітів – червоних косинців. Він так трактував свій вибір: «Квітка ця мало відома, а вона така ніжна та красива, скромна і разом з тим велична. Квіти приносять радість і збуджують у душі людській тільки хороше». Талановитий митець доби «Розстріляного відродження» за свій талант поплатився життям, бо був розстріляний за звинуваченням у націоналізмі. Пізніше, у тисяча дев’ятсот п’ятдесят сьомого року його було реабілітовано, але вже посмертно. Суспільство нарешті отямилось і зрозуміло, що тих мучеників було вбито несправедливо, проте чи має це сенс після смерті.

Немає жодного українця, який би не знав ім’я великого Кобзаря, гордості народного слова, великого письменника – Тараса Григоровича Шевченка. Протягом життєвого досвіду погляди письменника змінювались, то він вихваляє козацьке минуле України, пізніше вже не так високо підносить козаків. Опис козаччини можна побачити у таких творах: «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки», «Холодний яр». В останньому періоді свого життя багато звертається до біблійських мотивів.

Як давно ви писали листи? Не той лист, що ми відправляємо через інтернет, а паперовий, написаний від своєї руки. Ми вже давно забулись, що існує пошта та люди ще пишуть листи. Я нещодавно побачила листи, які писав мій дідусь бабусі, коли вони були молоді. Вони жили в різних містах, тому тримали зв’язок лише через шматочок папірця та безлічі літер, пов’язаних у теплі слова. Тоді не було інтернету та мобільних телефонів, люди цінували кожне слово, кожен момент зустрічі. Читаючи ці листи, я зрозуміла, що спілкування через електронні ресурси надзвичайно відрізняється від того, коли ми пишемо їх чорнилом на папері. Тоді я згадала, що в дитинстві також листувалась з подругою із санаторію, де ми разом відпочивали. В той час вже були комп’ютери та інтернет, але це не було так популярно як тепер. В той період люди ще писали листи. Ось і ми в кінці нашого відпочинку обмінялись адресами та пообіцяли один одному писати листи. В санаторії ми дуже здружились, постійно проводили час разом, мали спільні інтереси. Але нашу дружбу було важко зберегти, бо нас роз’єднувала величезна відстань. Перший лист я отримала від Віталіни. Це сталося майже відразу після нашого приїзду додому. Вона писала надзвичайно гарно та мала красивий почерк, як для маленької дівчинки. У листі вона говорила, що дуже сумує за мною, їй не вистачає наших розмов та ігор.

Ми багато знаємо про Київ та Дніпропетровськ, постійно слухаємо новини про Харків та Львів, часто подорожуємо влітку до Одеси ти Криму. А що ми знаємо про Вінницю? На перший погляд – обласний центр центральної України. На цьому наші знання закінчуються. Але якщо копнути глибше, то можна відчути красу та колорит цього незвичайного міста. У ньому є багато храмів та церков, парків та скверів, архітектурних пам’яток та красивих будинків. Останнім часом Вінниця почала активно розвиватись та набувати рис європейського містечка. Обласний центр має великий промисловий потенціал та високий економічний розвиток. Вінниця отримує великі закордонні інвестиції та вміло спрямовує їх у розвиток міста. Тут виробляють вонепальну зброю, різноманітні розважальні атракціони(колесо огляду, американські гірки, різні дитячі атракціони), радіотехнічну апаратуру, нестандартне обладнання, запчастини до тракторів, займаються ювелірною промисловістю, роблять кондитерські вироби та багато іншого. Вінниця має своє обласне телебачення та декілька каналів, радіостанції та друковані засоби масової інформації. Журнал «Фокус» оголосив Вінницю найкращим містом для життя в Україні за підсумками рейтингу дві тисячі тринадцятого року.

У кожного є свій куточок, де йому добре та затишно. І я його маю – мій рідний Кривий Ріг. Це місто, у якому я народилася та зростала, яке огортало мене турботою та захищало від негод. Я пишаюсь, що саме тут проживаю.  Можливо хтось думає, що це невелике провінційне місто, проте Кривий Ріг – це найбільше місто України, яке не є обласним центром. Також воно є найдовшим містом Європи. Кривий Ріг має давню та глибоку історію, яка починається з тисяча сімсот сімдесят п’ятого – року заснування нашого міста. Таку назву дали козаки, яка пішла від їхньої зброї – порохівниці. Існують легенди, що так назвав населений пункт козак, якого називали Кривий Ріг. Також ще однією версією наймення нашого міста є те, що ріки Інгулець та Саксагань зливаються на цьому місці у мисі, який має форму кривого рогу. Легенд є багато, але ми точно знаємо, що ця назва є нашою корінною і мешканці ніколи не погодяться змінити своє місто. «Кривий Ріг – це місто довжиною в життя» - це логотип нашого краю та вираз, який знає кожен житель. У нас також є  свій гімн – «Кривий Ріг – моє місто». Він є не дуже давнім, проте популярним.

Любов та підтримка наших рідних примушує нас жити та битися нашим серцям. Часто люди не цінують своїх родичів та погано ставляться до них, але коли втрачають, то починають тужити за ними. Тому любіть та бережно піклуйтесь про дорогих серцю людей.

Що таке добро? Кожна людина дасть свою відповідь на це питання. Бувають добрі люди та добрі справи. Добро – це щось хороше. Коли я чую це слово, то мене в душі наповняє якесь тепло. Так само можна сказати і про добру людину. Від неї йде тепло, очі її наповнені любов’ю на обличчі завжди сяє привітна посмішка.