Повість «Маруся» Григорія-Квітки Основ'яненка – це перший прозовий твір в українській літературі. Письменник став зачинателем нової української прози, а його спроби довели всьому світові, що українською мовою можна писати надзвичайно чуттєві речі, що ця мова може бути матеріалом для справді якісної, красивої, неймовірної літератури.
Ця повість є сентиментальною. Сентименталізм – це напрям в українській літературі, який породив надзвичайно чутливу та душевну прозу. «Маруся» належить до однієї з них. В ній всі герої – дуже душевні, надзвичайно продумані та глибокі. Маруся, наприклад, має дуже красиву душу, вона закохана в Наума найчистішою та найвідданішою любов’ю. сентименталізм передбачає викликати у читачів різноманітні почуття, іноді навіть сльози, хвилювання, переживання. Історія Марусі не може не хвилювати – коли знайомишся з її історією, починаєш жити ї життям, бачити її очима, відчувати її біль так, ніби це твій власний. Їй співчуваєш, її розумієш, з нею сумуєш і з нею радієш. І хоча кохання в цій повісті дуже стрімке, швидке та часом може здаватися, що нерозумне, ти віриш кожному написаному слову.
В повісті дуже багато красивих описів природи: мальовнича природа, описи села та місцин, де зустрічалися Наум та Маруся. Їхні душі пов’язані із природою. Вінчання закоханих відбувається біль озера, що є дуже символічним, адже вода – втілення вічності,чистоти, глибини почуттів. Почуття – це основа кожного сентиментального твору, тому це має неабияке значення. Вони навіть освідчилися одне одному на природі.
Сюжет повісті дуже простий: двоє людей покохали одне одного, пообіцяли одне одному бути разом, але їх розлучає доля, а тому Наум має покинути кохану і йде в найми, обіцяючи повернутися і бути разом. Але Маруся дуже тужить за ним, а згодом вона застуджується та тяжко починає хворіти. Туга за коханим та хвороба зробили свою справу: дівчина помирає нещасна і знесилена. І тут відбувається дещо типове для сентиментальної повісті. В той день, коли дівчина помирає, повертається її хлопець. Такий збіг обставин автор використовує спеціально, щоб створити ефект загострення переживань, почуттів, перебільшити страждання, зробити героїв ще більш нещасними, ніж вони є для того, щоб читач переймався їхньою долею ще більше. Хлопець, вбитий горем, полишає село та йде в монастир, де згодом помирає з туги.
Такий трагічний кінець – теж частина втілення сентименталізму в повісті. Сентиментальні повісті в більшості своїй завжди трагічні, адже ніщо не викликає більше переживань та почуттів, ніж трагічний кінець, нещасне кохання чи смерть одного із коханих.
«Маруся» - це надзвичайно чутлива та вразлива повість. Для нас сьогодні подібні твори не є зовсім зрозумілими, але такою тоді була література. А українська література тільки-но відчула вплив західних тенденцій, тож автор дуже вдало втілив всі принципи сентименталізму, а його повість є перлиною української літератури і вважається одним з найкращих її зразків.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|