Кожна людина має любий серцю край, який називає батьківщиною. Україна – це велика країна, яка дала нам життя. Але землі її настільки неозорі, що згадуючи про рідну місцинку найчастіше згадуєш те місце, де зростав: конкретне містечко, місто, село чи просто вулицю. Мій рідний край – це місто на Київщині, зелене та мальовниче.
Київщина – прекрасна земля. Це батьківщина відомих поетів, знаменитих спортсменів, великих видатних військових. Моє місто – мала батьківщина першого українського космонавта. І взагалі, згадуючи мій рідний край, відразу спадає думка про небо. Адже з небом він пов'язаний якнайміцнішим зв’язком. Тут знаходиться величезна колишня авіабаза, небо над моїм містом ще пам’ятає велич і могутність військових літаків, котрі кружляли над всім світом і кожній країні вселяли страх.
Мій рідний край – земля авіації. Майже кожна родина тут певним чином пов’язана з літаками: хтось служив на старій авіабазі, хтось був пілотом. Тут в один клубок сплелися тисячі доль, адже тисячі родин з усього колишнього радянського союзу були скинуті сюди, в маленьке місто, ще в той час відсутнє на карті, щоб будувати своє життя. І місто зажило: гул літаків був звичним, як сонячне світло.
Мій рідний край – це земля, де я народилася. Тут я пішла до школи і зустріла перших друзів, тут зустрілися мої мама і тато, знову ж таки – зведені небом та авіацією.
Рідний край не можна ніколи забувати. Бо тут знаходиться наше коріння. Звичайно, багато людей каже, що це місто неперспективне і залишає його, вирушає до великих міст, до столиці, щоб збудувати своє життя. Однак не можна розірвати зв'язок з рідним краєм назавжди: бо ця земля завжди буде являтися у снах та спогадах, бо люди прив’язані до свого рідного краю невидимими вічними нитками, котрі ніщо не в силах розірвати.
Коли я закінчу школу, я теж мушу залишити своє місто, щоб здобути вищу освіту. Але я не хочу їхати далеко, я хочу мати можливість якомога частіше повертатися сюди, мати нагоду гуляти рідними вулицями, бачити знайомі обличчя. І, можливо, я не зможу тут працювати та вчитися, але завжди прагнутиму підтримувати зв'язок з тим, що тут для мене є рідним.
Я вважаю, що чим більша в людини прив’язаність до свого малого рідного краю, тим більше в неї любові до країні загалом. Бо якщо людина цурається свого міста чи села, соромиться свого походження, краю, звідки вона родом, вона має пустку в серці і ніколи не зможе відчути любов до Батьківщини великої.
Рідний край – це те, що ми не можемо обрати так само, як ми не обираємо батьків. Ці найвеличніші речі в життя даються нам самою долею без нашого на те бажання чи прохання. Так само, як ми не можемо відцуратися батьків та відвернутися від них, ми не можемо і відвернутися від свого рідного краю. Ніколи не стерти з пам’яті землі своє народження в якомусь її куточку, тому треба любити ту місцинку, що дала тобі життя.
Я люблю свій рідний край, своє маленьке містечко і ніколи не посоромлюся жодній людині сказати, звідки я родом. Бо тут моє коріння, тут моє життя, тут я вчуся ставати тим, ким я є.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|