Все школьные сочинения по литературе

Кожна людина самостійно обирає свій власний шлях по життю. Для когось головне – це кар’єра та гроші, хтось мріє про щасливу та дружню сім’ю. В сучасному світі став популярний образ мандрівника, який постійно подорожує та шукає нові емоції.

Незважаючи на стиль існування, ми завжди повинні залишатися гідними людьми. Треба поважати інших, жити за мораллю. У педагогіці навіть існує термін «моральне виховання». Таке виховання ми отримуємо у садочках, школах, від наших батьків.

У кожного гарного хазяїна у дворі повинна стояти власна криниця зі смачною водою. В українців поруч з колодязем зажди ріс кущ калини, який символізував добробут та здоров’я. У моєму дворі колись була глибока криниця. У ній було багато води, яку вистачало і для сусідів. Біля самої криниці красувалась червонобока калина, яка була окрасою нашого подвір’я. Одного разу тато вирішив зробити тин поруч із колодязем і зрізав калину. Відразу після цієї події у нашій криниці зникла вода.

Українці завжди вважались добрим та щирим народом. Але пелена байдужості накрила сучасне покоління людей. Колись наші пращури намагались відгукнутись на горе інших та допомогти, а зараз  кожен сидить у своїй норі та переймається лише своїм життям. Ми стали байдужими до оточуючого світу, лише коли нам погано, то ми помічаємо, що нікому не потрібні. Раніше жителі багатоповерхових будинків знали всіх сусідів, ходили один до одного в гості та товаришували. А зараз часто трапляється так, що люди навіть не вітаються до своїх сусідів. Всі стали жити окремо один від одного та не помічати інших.

Зима – морозна пора, коли всі намагаються зігрітися у теплому куточку та сховати свої носики. Люди сидять у затишних будинках та бояться вийти на вулицю у міцний мороз. Кожен думає про своє особисте тепло і майже ніхто не переймається дикими тваринами, які у холоді та голоді проводять свої зимові будні. Влітку тепленько та вдосталь їжі, а у холодну пору наші молодші друзі потребують людської допомоги для того, щоб просто вижити.

Українське село – найколоритніше місце на всьому світі. Добрі та привітні люди, гарні краєвиди, свіже повітря – позитивні сторони сільської місцевості.

Потрапляючи туди, ти відчуваєш себе вільно та впевнено. Я народилась та проживаю у великому місті, але моя бабуся живе у маленьку селі. Кожного літа на канікулах я проводжу там час. Я завжди з нетерпінням чекаю на цю цікаву поїздку, бо люблю відпочивати у нашому українському селі. Це незвичайна та дуже колоритна місцевість. Село знаходиться у яру, який з усіх боків оточує ліс. Якщо ти знаходишся у центрі, то на верху видно високі дерева, а якщо стоїш у лісі, то знизу видніються тоненькі вулички. Воно маленьке, складається лише з двох вулиць.

Для кожної людини здоров’я є найголовнішим у житті. Всі хочуть бути здоровими, бо якщо маєш цей Божий дар, то всі перешкоди не будуть для тебе страшними. Я з дитинства маю наполегливий характер, тому прагну досягти значних висот у житті.

Кожна людина у своєму житті робить якісь погані вчинки. Навіть найдобріші особи, які намагаються жити по честі та справедливості іноді роблять помилки. Добра людина – це як яскраве сонечко серед сірого неба. До таких теплих чоловічків тягнуться всі навколо. Вони підтримають та дадуть гарну пораду, пожаліють та допоможуть. На жаль, таких людей з плином часу стає менше та менше. Вони зникають, бо не можуть існувати у сучасному світі. Злість, жадібність, наглість людини двадцять першого століття поглинає всі людські позитивні риси. Кожен думає лише про себе і не звертає уваги на проблеми інших. У великому шумному місті можна й померти серед великого натовпу і ніхто тебе не врятує.

Душею будь-якого народу є пісня. У ній відображається вся глибина духу країни. За допомогою пісні ми можемо зрозуміти менталітет держави та її жителів. Українська пісня вже протягом багатьох років зігріває душу справжніх патріотів. У ній прихована мораль, повчання та багатюща  історія нашої неньки. Пісня супроводжує українця кожного моменту життя. Коли нам радісно, то ми співаємо, коли на душі печаль – пісня лунає з вуст. В нас жодне свято не проходить без неї. На кожному застіллі голоси українців яскраво переплітають у народній пісні. Наші земляки змалечку і до старості співають. Всі в дитинстві співали: «Іди, іди дощику, зварю тобі борщику»,  «Подоляночка», «Галя по садочку ходила». Мої ж дідусі та бабусі полюбляють співати: «Не питай, чого в мене заплакані очі», «Гей, наливайте повнії чари», «Ой, наступала та чорная хмара». Це лише маленька частиночка багатющого багажу нашої скарбниці пісень. В українських скринях сховані сезонні пісенні творіння: купальські пісні, веснянки, петрівки, обжинкові, щедрівки та колядки.