Один античний філософ сказав: «Заговори, щоб я тебе побачив». На перший погляд ця фраза здається дещо абсурдною, але в ній захована глибока істина. Адже справді, коли ми вперше чуємо людину чи знайомимось з кимось, ми робимо про неї перші висновки не лише з одягу чи поведінки, але і зі слів.
Мовлення, я вважаю, є одним з показників виховання. Вихована людина вживає слова ввічливості, намагається не грубити, не кричати, не говорити швидко чи невпевнено, вона намагається дивитися у очі співрозмовнику. Розумну людину можна виявити теж за мовленням: її речення чисті, грамотно побудовані.
А може бути навпаки: мовлення людини переповнене просторіччами, ненормативною лексикою, вона постійно кричить і перебиває інших. Що можна подумати про таку людину? Очевидно, що про особливе виховання мова тут не йде.
Мовлення – це не лише слова, які ми говоримо. Це також і те, яким тоном ми говоримо, яку інтонацію використовуємо, чи вміємо зорієнтуватися в ситуації спілкування. Коли ми спілкуємося з друзями, ми добираємо одні слова. Ми можемо гучно сміятися, шуткувати, використовувати сленгові слова. Зовсім інакша ситуація при розмові із вчителями: тут вже не пошуткуєш як з товаришем, і сленгові словечко не вставиш в своє речення. Тон повинен бути поважливим, а інтонація виваженою.
Мовлення відіграє важливу роль в житті людей. В першу чергу – це засіб спілкування, а спілкування – це те, без чого людина не може існувати. Адже вона постійно потребує обміну інформацією. Більше значення тут навіть не має не стільки інформація, скільки необхідність людини бути почутою. Люди мають потребу викладати іншим свої почуття, думки, переживання, шукати підтримки і поради. Якщо людина постійно тримає все в собі, така людина починає погано себе почувати, у неї зароджуються комплекси, невпевненість, замкнутість. Не дарма кажуть, що коли виговоришся – стає легше. Отже, важливим у мовленні та спілкуванні є не лише вміння говорити і ділитися інформацією, але і вміння слухати також.
Вміння слухати – одна з однак культурного мовлення. Виховані люди не перебивають одне одного, не коментують та не виправляють, а дослуховують до кінця, а тоді аж висловлюють свою думку. Не можна критикувати інших людей, засуджувати їх. Для того, щоб переконати в чомусь людину не треба на неї кричати – це нічого не дасть. А от виважена аргументація, переконливі докази - сильніші за будь-який крик та істерику.
Мовлення – це мистецтво. І це не гучні слова. Кожне наше слово, кожне наше речення – витвір, адже потребує певних затрат, енергії. І кожне слово має в цьому світі свій вплив. Словом можна образити, надихнути, вбити надію чи вселити любов. Воно має неймовірну енергетику та силу. Тож мовлення можна справедливо вважати даром, котрий надається людині при народженні і розвивається протягом свого життя. Чи буде це мовлення низьким, негарним, грубим, чи стане воно високим, прекрасним та чистим – залежить від людини, від її прагнень, від того, який спосіб життя вона веде, що на неї впливає та що її супроводжує на життєвому шляху.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|