Все школьные сочинения по литературе

Я дуже люблю подорожувати та відкривати для себе якісь нові знання. Цікаві подорожі та пригоди – це моє натхнення. Вранішня риболовля, похід з ночівлею далеко за межі міста, поїздки у невідомі місця – це все те, без чого моє життя неможливе. Я з друзями неодноразово брала участь у дальніх походах, на собі відчула те, як людина перебуває на відкритій природі без усіх зручностей. Одного разу ми вирішили дістатись до моря не поїздом та не автобусом, а самостійно – автостопом. Змінивши декілька автомобілів та приємних водіїв-співбесідників, ми безкоштовно доїхали на чудовий літній відпочинок.  Проте навіть не ця подорож є найбільш незабутньою в моєму житті.

До мене часто приходять якісь філософські думки про життя, про сенс сьогоднішнього дня, про навколишнє суспільство. Якими ми були вчора і якими станемо завтра. Нещодавно дістала свої старі листи з дитячого санаторію. Читаю і згадую, невже то була я? Така безтурботна, така по-дитячому наївна. Ми всі такі були, життя раніше було добрішим. Зараз, під дією всього модернізованого світу ми забуваємо про те, що є живими людьми, які повинні спілкуватися, радіти, відчувати емоції на собі. Ми стаємо  такими ж механізованими, як і наші комп’ютери, які стоять у кожній квартирі. Зараз мало хто знайомиться просто в транспорті чи посеред вулиці, проте кожен з нас має свою сторінку у соцмережі. Там ми і спілкуємось, не бачачи людських очей, не відчуваємо наших душ. Я все це критикую, але знаю, що я сама така ж, тому мене це лякає. А якими будуть наші діти. Це питання стоїть під величезним знаком. Невже вони зовсім не будуть виходити за межі свого цегляного простору, спілкуватись по телефону, замовляти собі їжу та одяг через інтернет. Сучасне суспільство надзвичайно швидке, всі кудись біжать, доганяють когось, та не можуть догнати, бо вершини вдосконалення ніколи немає. Завжди будуть кращі за нас, розумніші та мудріші. Нам треба зупинитись, зробити хоч невелику зупинку, передихнути та крокувати далі, але йти, а не бігти.

З дитинства я полюбляю займатися спортом та досягати нових висот у цій справі. Ранкова пробіжка – це основа мого здорового способу життя. Разом з усією сім’єю щоранку ми виходимо на сусідній стадіон та робимо зарядку. Навушники, телефон із музикою та скакалка – найкращі атрибути, які постійно супроводжують мене на бігову доріжку. Для мене не існує свят чи вихідних днів, заняття спортом – це справа, яка приносить мені задоволення. У кожної людини є власне хобі, спорт – це і є моє улюблене заняття. Взимку я ходжу до спортзалу і там продовжую виконувати вправи, які я не можу зробити у холодну пору року на вулиці.

Йоганн Вольфганг фон Гете – відомий німецький письменник, якого вважають засновником сучасної німецької літератури. Йоганн Гете знаменитий не лише у Німеччині, а й в усьому світі. Він отримав чотири нагороди, на його честь було названо: інститут, інтернаціональний антропософський центр, мінерал класу оксидів та гідроксидів, астероїд, четвертий за величиною кратер на Меркурії. Ці назви є доказом того, що Гете є надзвичайно популярною особою на всій планеті Земля.

Ми досягли того віку, коли вже час задуматись над майбутньою професією. Цей вибір стане одним з головних шляхів у нашому житті, бо саме він заверне нас у потрібну сторону. Після вибору професії ти залишишся у тих лавах, куди сам схотів потрапити. На сьогодні існує безліч спеціальностей, які обирають випускники. Їх різноманіття настільки велике, що можна втрати свідомість при виборі. Зараз мало хто хоче бути слюсарем чи вчителем. Молодіжний погляд приваблюють юристи, програмісти, ресторатори та інші престижні спеціальності. Мій вибір – міліціонер.

У світі існує безліч країн, які за розмірами своєї території значно менші за Україну. Мальта, Ліхтенштейн, Сан-Марино, Монако, Мальдівські та Сейшельські острови – це найменші країни Землі. Проте вони відомі серед туристів та належать до розвинутих держав. Їх розміри відповідають території однієї області України.

Багато країн світу заздрять нашій природі, дарам нашої держави. Україна має безмежні поля та ліси, степи та лани, річки та озера. Красою матінки-природи нагородив нас Бог. Немає жодного шматочка в Україні, який би не відрізнявся якось незвичайною красою. Ми маємо лісисту місцевість, гори Карпати та Кримські, великі ріки Дніпро та Дунай, Чорне та Азовське море, а ще ми маємо степи – українські, оспівані в народних піснях, такі прекрасні та могутні.

День соборності – це надзвичайно важливе державне свято, яке об’єднує всі куточки України в одну велику державу. Протягом тривалого часу наша ненька переживала багато горя, десятки разів її об’єднували та розривали, сотні років її не давали спокою. День соборності України приурочений Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ця визначна подія сталася двадцять другого січня тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятого року. Довгий період землі нашої держави були розтерзані сусідніми ворогами, але настав час об’єднання. День возз’єднання видався надзвичайно гарним: сонячна погода з легеньким морозцем. Люди були наповненні приємними емоціями, в очах світилося щастя. Київ був прикрашений національною символікою – синьо-жовтими прапорами та гербами. З дев’ятої години ранку у всіх церквах проводилися богослужіння.