Все школьные сочинения по литературе

Зима приносить зміни у все. Змінює свій одяг природа, вбираючись у холодне білосніжне вбрання,змінюють свій колір ліси, поля, руки – все сяє мільйонами сніжинок. Змінюється настрій у людей – вони в передчутті свята, чекають на казку, на Різдво, на Новий Рік. Також змінюється все і у світі тварин, значна частина впадає в сплячку до самісінької весни. А от птахи змінюють своє місце проживання.

Ще коли дерева золотяться осіннім вбрання, коли панує кругом осінь, ці чарівні істоти вже збираються  в нелегку далеку дорогу. Вони залишають рідний край, рідні гнізда і відлітають у теплі краї, тому що зима може вбити їх, адже взимку їм нема чого їсти і вони не можуть витримати колючі морози.

Здіймаєш восени погляд до неба – і бачиш як курличуть журавлі. Організованим ключем вони відлітають туди, де зможуть перечекати довгих три місяці холоду. Дивуєшся, як красиво вони летять! Один попереду  - зграя позаду, не хаотично, сплутано, а красиво, фігурно. Вони сумно курличуть і, здається, прощаються з землями, де була їхня домівка. Коли настане весна, вони повернуться і знову зможуть будувати гніздечка та заводити пташенят.

Як цікаво влаштоване їхнє життя! Вони завжди повертаються – чи не дивина? Там, де вони зимують, тепло, вдоволь їжі і їм нічого не загрожує. Вони могли б залишитися там назавжди. Але ж ні, вони лише зимують там, а тоді повертаються в рідну Україну. Інколи, мені здається, що деяким людям варто було б брати приклад із птахів. Адже справді, не кожен, хто мешкає в країні і їде кудись на заробітки, потім повертається додому: хороше життя манить і так добре прийти вже в гарні умови, втекти від своєї рідної дійсності.  Погляньте на птахів – там, куди вони летять, є все! Але вони не лишаються там, бо то не їхній дім. Їхній дім – тут, де вони виводять пташенят та будують гнізда. А як можна залишити своє гніздо назавжди?

Але не все птахи бояться зими. Деякі з них мають наснагу витримати це нелегке випробування. Задля цього вони стають ближчими до людей. Деякі птахи вилітають з лісу і стають постійними гостями в найближчих містечках. Адже лише там вони можуть знайти якісь крихти їжі, щоб не загинути з голоду. Для цього нас з дитинства привчають робити годівнички.

Годівничка – це маленький притулок для пташки, де вона може трішки поласувати їжею. Пташкам багато не треба – шматочок сала, крихта хліба, жменька зерна – і вона зможе знову впевнено літати і не боятися вмерти з голоду. Так пташки стають ближчими до людей, перестають їх боятися і впевненіше літають біля людських осель. Але весною вони знову повернуться до лісу, щоб насолоджуватися життя серед дерев і тиші природи: така вже їхня суть!

До мене взимку часто стукає у вікно синичка. Я пригощаю її тим, що маю і вона вдячними очиськами зазирає в мою кімнату. Я знаю, їй тепло, бо її зігріває пір’ячко, але вона хоче їсти, адже так мало їжі взимку! Тому ми з мамою щозими майструємо годівничку і чіпляємо її за вікном. Так цікаво спостерігати за зграєю пташок за моїм вікном!

Не забувайте про наших молодших товаришів на цій планеті – про пташок! Не можна дозволити, щоб ці прекрасні істоти вимерли.