Все школьные сочинения по литературе

Без минулого немає майбутнього. Минуле нашої мови – гірке та сумне. Варто лише полистати сторінки підручника, щоб побачити ту величезну кількість історичних дат, які підвереджують цей факт. Її винищували, її забороняли. Періодично знищували україномовні книжки. А яким болючим був початок 20 століття! Скільки прекрасних та талановитих українських митців, письменників та поетів винищила новоприбула радянська влада. Українській мові насаджувався стереотип неповноцінності. Люди, що говорити нею, вважались темними, неосвіченими, дурними. Багато десятків років нас намагалися переконати в тому, що ця мова нездатна на створення літератури, вона є непридатною для науки та розвитку, нею лише в селі розмовляють, а село, мовляв, це щось таке темне та дрімуче, про що і говорити не варто.

Кожна людина має неповторну унікальну зовнішність. Важко повірити, але у світі не існує абсолютно двох однакових людей: кожен має різний набір генів, котрий визначає не просто колір очей, форму нігтів та довжину пальців, але і набір рис характеру.

Я хочу розповісти про зовнішність своєї маленької сестрички. Її звати Поліна. Вона зовсім недавно з’явилась на світ, їй всього сім місяців, але я так люблю спостерігати за нею! Вона дуже маленька та красива. У неї кругленьке рожеве личко і вона постійно посміхається. Бабуся іноді навіть дивується, що в такому віці дитина так часто сміється! Напевне, вона дуже щаслива. Воно і не дивно, адже її оточує стільки любові.

Я дуже люблю читати. Книги – це мої вірні друзі з самого мого дитинства. Я вже не пам’ятаю, яка книга була прочитана мною перша, але я і до сьогодні віддана своїм друзям і завжди намагаюся читати щось новеньке.

Мені завжди було важко виокремити якусь одну улюблену книгу. Коли мене про це запитують, я гублюся і не можу знайти відповідь. Тому я вирішила завжди орієнтуватись на те, що я прочитала останнім і відповідати на це питання так: у мене багато улюблених книжок, але дещо з останніх особливо запало мені в душу. Цього разу це серія книг про Гарі Потера.

Я дуже люблю подорожувати. На щастя, моя родина щоліта вибирається кудись їздити. Ми подорожуємо автомобілем. Я обожнюю ці поїздки! Наша остання подорож тривала цілий тиждень і я її ніколи не забуду!

Все почалося з того, що ми вирішили поїхати на море. Зазвичай ми їдемо туди на потязі, але цього разу обрали автомобіль: так виявилося значно швидше. Якихось 5 годин – і ми були в Одесі! Я люблю знаходитись на дорозі, їхати кудись далеко-далеко, особливо, коли навколо ніч. Ми зупиняємося на спеціальних зупинках, п’ємо чай, батьки п’ють каву, зустріваємося ще з десятками таких же подорожуючих як і ми. І це так захоплює! Домівка залишається позаду, а попереду – лише дорога та нові емоції.

Вихованість – це особлива якість людини, яка характеризує рівень своєї культури. Вихованість не з’являється раптово. Це клопітка багаторічна робота над собою.

Коли настає передноворічна пора, я відчуває неабияке піднесення та хвилювання. Метушня у крамницях, вибір подарунків, підготовка до святкової вечері – все це мені дуже подобається навіть більше, ніж саме святкування.

Я дуже люблю готувати оселю до новорічних свят. Десь всередині грудня я дістаю новорічні прикраси і починаю творити дива. Я прикрашаю сніжинками вікна, обвішую їх гірляндами. Прикрашаю новорічним дощиком меблі та світильники. Іноді я самотужки вирізаю різнокольорові прикраси і майструю гірлянди. Наша квартира після цього набуває винятково святкового настрою і здається, що новий рік ось-ось постукає у віконце.

Нора мудра жінка, чи безумна? Важко відповісти на дане питання. На мою думку, не можна залишатись із людиною, яка не цінує та не поважає найвідважніших та найщиріших ваших вчинків. Такі люди можуть казати найніжніші слова, зізнаватися у коханні, але їх єство дасть про себе знати лиш тоді, коли вони залишаться віч-на-віч зі своїми проблемами та негараздами. Страх втратити престижну посаду, повагу інших, боргові ями, усе це показує справжнє ставлення людини до вас.