Все школьные сочинения по литературе

З раннього дитинства наші батьки,  вчителі, бабусі та дідусі плекають в наших душах любов до українських символів, звичаїв та традицій. Одним із таких символів є калина. ЇЇ оспівували в народних піснях, використовували в обрядах. Для будь-якого українця калина є не просто кущем, а гроною маленьких сердечок, які б’ються в один такт із нашими.

Кущ калини завжди був поруч з українцем. Він огортав весільний коровай, щоб забезпечити щасливе майбутнє подружній парі, прикрашав віночок на гарній голівці україночки, щоб довше зберегти її красу. Також кущ калини служив оберегом для кожної оселі нашої Батьківщини. За давнім повір’ям червонясту красуню саджали біля хати,щоб оберігати сім’ю та приносити їй тільки щастя та добробут.

«Життя прожити – не поле перейти» - істинна нашого життя, яке здавна тлумачили наші предки. Воно у нас одне і якщо ми не зможемо гідно його прожити, то ми на нього просто не заслуговуємо. Люди часто будують якісь плани та мрії, але нічого не роблять для того, щоб втілити свої думки у реальність.  В дитинстві здається, що дні нашого існування такі довгі і безкраї, але насправді, вони швидкоплинні: година, день, місяць, рік і так вони пролітають повз нас.

Горде ім’я Тараса Шевченка вже більше двох століть носить наша література, наша культура, наша велика держава! Багатьма відомими митцями славетна наша земля, проте, такого, як «український кобзар», має не кожна країна. Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський та інші відомі українські письменники возвеличують і підіймають на високий щабель літературу нашої країни, але жодне з цих імен не має такої великої сили у порівняні з Тарасом Шевченком. Його творчість пролетіла усім світом, це ім’я знають у всіх куточках планети.

Напевно, на всьому білому світі не знайдеться жодної людини, яка б не любила природу та не захоплювалась її величчю. Це лише на перший погляд здається, що людина – це наймогутніша істота на всій планеті. Насправді ж, ми самі придумали цей міф, щоб задовольнити свій егоїзм. Природні сили не раз нам показували свою велич та могутність у вигляді цунамі, землетрусів, ураганів та інших природних катаклізмів.

У кожного є рідна серцю місцина, яка дарує радість та примушує серце битись швидше. Там, де тобі тепло і гарно, де б ти хотів бути вічно.  Для мене таке місце – це мій дім. Мій рідний куточок, у якому мене завжди чекають та люблять, де зігріють та підтримають.

Мамо, матінко, матусю…У кожного з нас є свій варіант того, як ми називаємо найріднішу людину в світі – свою матір. Мама – це наше перше слово. Маму ми кличемо, коли нам радісно або сумно, коли ми відчуваємо біль, відразу вигукуємо слово «мама».

Наша матір – це найдорожчий у світі скарб, який кожна людина повинна шанувати та берегти. Ніхто в цілому світі не порадить вам щиріше, як мама, ніхто не поцілує так солодко в голівку, коли тобі болить. Вона завжди зрозуміє, завжди пробачить.

Я з раннього дитинства захоплююсь історією України та люблю відкривати для себе якісь нові історичні факти. Саме тому моїм улюбленим твором є роман Василя Барки «Жовтий князь». Це перший в українській та світовій літературі твір, який присвячений темі Голодомору 1932-1933 років. Роман показав трагедію з нашої історії всьому світові, незважаючи на радянські заборони та переслідування письменників. Василь Барка сам став учасником тих подій, тому що на той момент йому було двадцять чотири роки. З романом «Жовтий князь» Олесь Янчук створив фільм «Голод-33». Твір був перекладений французькою та німецькою мовами, і отримав шалену популярність за кордоном.

В кожної людини є той, з ким хочеться поділитись власними секретами, запитати поради або отримати підтримку у важкі моменти. Цю роль виконує ваш друг. Друг – це той, хто завжди зрозуміє, посміється над кумедними історіями та уривками з вашої спільної пам’яті. Другом може стати не кожний, ми вибираємо для себе друзів схожих на нас.  Справжній друг зрозуміє твій настрій без жодного слова, він зуміє підібрати ті слова, які вмить допоможуть вам вирішити проблему.