Все школьные сочинения по литературе

Кожна пора року у мене асоціюється з певним часом доби. Зима – це ніч. Все спить, огорнене снами та дрімотою. Весна – це ранок. Все прокидається, потягується, розправляється. Все стає кращим, налаштовується на позитив. Попереду – стільки чудового! Літо – це день. День, наповнений енергією та радістю. В осінь – це вечір. Це підготовка до сну,  підведення підсумків дня, заспокоєння, пошук гармонії та відпочинку.

Часто можна почути від людей похилого віку слова про те, що молодь зараз не така, що все жахливо, що раніше було краще. На мою думку, вони можуть дуже помилятися. Адже в кожні часи свої порядки, свої правила, своє бачення світу. Те, що для одного покоління здавалося брудним та неприступним, для іншого стає відкритим та простішим. Кожне наступне покоління стає все більш розкутішим, все більш впевненішим, все більш відкритим світові. А разом з тим, перед кожним новим поколінням відкривається все більше і більше можливостей.

Вода – це життя. Ми чуємо про це ще з дитинства. Вода присутня всюди, навіть в людському організмі. Кожний людський орган складається більш як на половину з води. Без води людина не може жити, навіть без їжі вона може прожити кілька тижнів, але без води – лише кілька днів.

Я пам’ятаю, колись на уроці природознавства, вчителька наводила нам цікаву аналогію. Вона намагалась пояснити нам, скільки питної прісної води знаходиться на нашій планеті. Якщо взяти за сто склянок всі запаси нашої води, то лише десять з них – це питна вода. І кількість її безупинно зменшується, оскільки кількість населення на планеті зростає, а води більше не стає. Це одна з глобальних проблем людства. І хоча ми не можемо цього змінити, ми можемо трішечки покращити своє становище і продовжити життя людей на планеті на довгі довгі роки.

Я дуже люблю читати. Скільки себе пам’ятаю, завжди читаю якусь книгу. У мене вдома величезна бібліотека! Її почала збирати ще моя бабуся і ми дуже пишаємося нашої колекцією книг.  Але я не можу обрати одну улюблену книгу. У мене багато таких, яких я люблю. На різному етапі життя я люблю різні книги. Бо кожна прочитана мною книга – неповторна, унікальна і відкриває двері у свій незнаний світ. У кожній живуть свої персонажі зі своїми характерами, які то дратують, то захоплюють, то співчуваєш їм, то смієшся над ними.

На мою думку, паперові засоби інформації ніколи не підуть в минуле. Хоча зараз все є в Інтернеті, кожен практично володіє телефоном, планшетом чи електронною книгою, а однак книги паперові, газети та журнали існуватимуть завжди.

Особливо я люблю газети. Справа в тому, що в нас при школі є гурток журналістики, де ми створюємо свою газету. Щомісяця ми працюємо над створенням номеру: придумуємо цікаве наповнення. Відшукуємо цікаву інформацію, намагаємося бути в курсі всіх події в нашому районі та висвітлити їх в наступному номері. Цю газету ми поширюємо у школах та садочках, в центрах творчості. І мені дуже подобається ця діяльність!

На мою думку, вірність – це дуже важлива характеристика людина. Людина може бути вірним другом, вірним чоловіком або жінкою. Якщо людина дуже принципова, про неї кажуть «вірна своїм принципам». Бути вірним – це означає не зраджувати. Не дарма у слові «довіра» та «вірний» є спільна часточка «вір». Тобто, коли людині віриш, сподіваєшся на її прихильність та розуміння, на її вірність.

В Україні є безліч сучасних та давніх пам’яток архітектури. В кожному куточку нашої країни знайдеться якась цікава будівля або монумент. Київ, Львів, Івано-Франківськ та Одеса є містами, у яких знаходиться найбільше пам’яток архітектури. Проте це не значить, що інші міста є бідними на такі особливості. До сімки найвідоміших архітектурних чудес України належать: Національний історико-архітектурний заповідник «Кам’янець», Києво-Печерська Лавра, Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця» (м. Хотин Чернівецької обл.), Національний дендрологічний парк «Софіївка», Софія Київська, Херсонес Таврійський, Національний заповідник-острів «Хортиця».

Життя проходить, люди та їх смаки змінюються. Колись попередні покоління мали інші цінності, мораль відрізнялась від сучасної. Дуже давно наші предки одягались у шкіру тварин та здобували їжу полюванням, а зараз звичним способом є щоденне відвідування величезних офісів у дорогих костюмах з краваткою.