Коли хтось каже, що Україна – бідна країна, мені хочеться переконати цю людину в оберненому. Так, можливо, ми переживаємо нелегкі часи в економіці, політиці. Люди мусять економити та миритися з тяжкими умовами. Але якщо багатство заклечається для людей в матеріальному становищі, то тоді все зрозуміло. Але ми маємо неймовірно багату культуру! Те, чим ми можемо по-справжньому пишатися! Варто згадати тільки такі знакові особистості як Леся Українка, Іван Франко, Тарас Шевченко…
Остання особистість має для України виняткове значення. Ця особистість стала символом нашого народу, втіленням нашої історії, страждань, мови і культури. Його назвали Кобзарем, але він не був сліпим: він бачив, що відбувається навколо, йому боліла навколишня дійсність і ті злидні,через які проходили українці. Він оспівував це у своїй творчості так, як не робив ніхто і ніколи до нього: простою мовою, такою близькою звичайним людям, на прикладі простих сюжетів та історій. Його поезії запам’ятовуються з другого разу, їх можна цитувати щодня, щогодини, адже недарма його також назвали і пророком.
Це була справді талановита людина, яких мало. Хист його виявився ще в дитинстві, коли він був кріпаком. Його тягу до малювання не могло зупинити нічого. Важливо зазначити, що він спершу був дуже відомий як художник, адже саме його картини привернули увагу його визволителя з кріпацтва. В Київському музеї зберігаються його оригінальні альбоми, переглядаючи які дивуєшся безмежному таланту цієї людини.
Писати і малювати – це те, що він любив понад усе, те, в чому він виявив себе як митець і як українець. Писати і малювати забороняли йому в ув’язненнях. А що означає заборонити художнику малювати? Це як залишити без рук! Але він витримав це, а також продовжував творити, писати. В своїй творчості він торкається тяжких українських тем знедоленого народу, оспівує красу української землі, працьовитість її людей. Його поезії «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцятий минало», поеми «Сон», «Катерина», «Причинна», я думаю, мають вічне місце у шкільній програмі і ще одним поколінням школярів будуть вивчені. Адже коли читаєш ці твори, то ніби дивишся в дзеркало історії і бачиш там життя, яким воно було, без прикрас. Його твори є кращими за всі підручники історії, бо в них кожне життя є прожитим, а кожне горе – побаченим.
Тарас Шевченко – голос нашого народу. Я пишаюся тим, що живу в країні, де народилася ця велична людина і я можу насолоджуватися його творчістю і розуміти її як ніхто інший у всьому світі! Ми повинні плекати пам'ять про таланти нашого краю, передавати своїм нащадкам цю любов, творчість і знання.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|