Все школьные сочинения по литературе

У світі всі побудовано на протилежностях. Є день і ніч, біле і чорне, чоловік і жінка, дитинство і старість. А є добро і зло. На цих двох речах, напевне, тримається весь світ. Ними наповнені і день, і ніч, і дитинство, і старість. Вони асоціюються з чорним і з білим. Від зла не можна нікуди  дітися, бо воно всюди. В дитинстві нас від нього оберігають, але коли ми підростаємо і більше дізнаємося про цей світ, ми стикаємося з розчаруванням, бо світ не такий, яким його намагалися намалювати дорослі.

По телевізору в новинах, в газетах, журналах, у кожному фільмі – зло. Я бачу не зло не конкретно певним втіленням в якусь істоту, я вбачаю його в людях, у їх вчинках. Люди брешуть, заздрять, вбивають, крадуть. Всі ці вчинки породжені злом. воно спокушає слабких, ламає сильних, воно всюди. Якщо вірити біблійним історіям, то воно почалося зі спокуси: змій спокусив Єву і вона порушила заборону. Неслухняність – ще один вияв зла.

Зі злом нас знайомлять рано. Читаючи нам казки про чарівні країни, тварин, що розмовляють, нам вже дають поняття про те, що поруч з прекрасним існує дещо, що це прекрасне руйнує. В кожній казці відбувається якесь протистояння: Попелюшка протистоїть злій мачусі, Червона Шапочка стикається зі злим вовком, богатирі в казках постійно з кимось борються, а принцес викрадають злі дракони; казки вчать нас, що не можна розмовляти з незнайомцями, відкривати двері чужим людям («Вовк і семеро ягнят»), вони змушують нас вже змалечку бути остережними. Бо казки – це втілення життя. Так само і в житті поруч з добром крокує по планеті зло.

Напевне, воно нікуди ніколи не зникне, ця боротьба буде вічною. Бо лише в цьому протистоянні, в цій боротьбі і пізнається справжнє добро. Це потрібно для якоїсь гармонії у світі, для рівноваги.

Але не треба забувати, чим закінчується кожна казка: прибічники зла ніколи не отримують своє і не стають переможцями. Вони стають переможеними і перемагає завжди добро, бо за добро треба завжди боротися і підтримувати його. Це як квітка, яка заростає бур’янами, якщо про неї забути і гине з часом. Квітку треба полоти, поливати, підживлювати добрими вчинками, любов’ю та теплом.  Бо коли вона помре, на її місці залишаться тільки бур’яни і сухий грунт.

Таким чином, хоча вічне протистояння добра і зла ніколи не закінчиться  і триватиме стільки, скільки життя на землі, все-таки чаша добра завжди буде переважувати чашу зла. Можливо, з труднощами та перешкодами, але це неминуче.