Напевно, на всьому білому світі не знайдеться жодної людини, яка б не любила природу та не захоплювалась її величчю. Це лише на перший погляд здається, що людина – це наймогутніша істота на всій планеті. Насправді ж, ми самі придумали цей міф, щоб задовольнити свій егоїзм. Природні сили не раз нам показували свою велич та могутність у вигляді цунамі, землетрусів, ураганів та інших природних катаклізмів.
Оточуючий нас навколишній світ не лише може злякати, а й огорнути своєю турботою та красою. Яскраві промінчики сонця у теплий весняний день не лише усівають наш носик веснянками, а й дарують нам гарний настрій та зігрівають душу. А перші сніжинки, які падають з небес на землю! Всі діти та дорослі хутчіш беруть санчата та ковзани, і гайда на ковзанку. Невже у такі моменти ми не можемо сказати, що природа нам приносить щастя? Саме з таких моментів радості та задоволення складається наше життя. Навіть наш настрій поєднується з порою року. Взимку ми одягаємо теплі шуби, закутуємось у товсті ковдри та чекаємо тепла. Дуже часто у снігову пору, особливо наприкінці зими, у людей починається депресія, але з першими промінчика весняного сонечка вона вмить зникає і життя знову стає радісним та веселим. Ми ніби прокидаємось разом з весною, одягаємо легенький одяг і наповнюємось грайливим настроєм. Весна – це такий короткий перехід від зими до шаленого літа, яке люблять всі без винятку. Літні канікули та морський відпочинок не можуть не радувати та окриляти. Влітку природа досягає свого найбільшого розквіту. Вона живе, буяє, дарує нам сезонні смаколики – полуниці та черешні. А вже на осінь природні дари наповнюють наші кошики сповна. Природа дякує нам за турботу та піклування, за те, що ми ціле літо працювали біля неї та оберігали. Хоча у вересні канікули закінчують і школярики з повними ранцями йдуть отримувати знання, їхній настрій все-одно не згасає, бо яскраве сонечко продовжує гріти щічки. Лише холодний осінній дощ відбирає у нас грайливий настрій і примушує нас сумувати.
Людина є частиною всієї природи. Вони разом засинають та прокидаються, радіють ясному сонечку та сумують з холодним дощем. Протягом всього життя йдуть разом, міцно тримаючись за руки. Вони нерозривні. Якщо людина перестане піклуватись за природою, то вона загине і навпаки, якщо природні дари не зможуть годувати людей, то і наше життя зупиниться. Отже, ми повинні з раннього дитинства доглядати за природою, яка нас оточує і привчати до порядку наших близьких. Якщо ми будемо продовжувати засмічувати вулиці, парки, ліси сміттям та пластиком, то все живе перестане нам дякувати і наша взаємна допомога перестане існувати.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|