Все школьные сочинения по литературе

Я з раннього дитинства захоплююсь історією України та люблю відкривати для себе якісь нові історичні факти. Саме тому моїм улюбленим твором є роман Василя Барки «Жовтий князь». Це перший в українській та світовій літературі твір, який присвячений темі Голодомору 1932-1933 років. Роман показав трагедію з нашої історії всьому світові, незважаючи на радянські заборони та переслідування письменників. Василь Барка сам став учасником тих подій, тому що на той момент йому було двадцять чотири роки. З романом «Жовтий князь» Олесь Янчук створив фільм «Голод-33». Твір був перекладений французькою та німецькою мовами, і отримав шалену популярність за кордоном.

Протягом багатьох років письменник збирав історії та спогади учасників цієї трагедії, які стали основою для написання роману. Катастрофу нації під час Голодомору автор змальовує через особисту трагедію родини Катранників. Через страшні та смертельні випробування пройшов кожен із членів сім’ї, але залишився живим лише молодший син Андрійко. Надію та бажання жити кожен реципієнт може побачити в очах всіх героїв сім’ї. Всі розуміють страшні події, які відбувались тоді та їхні наслідки, але кожен хоче жити і щоденно радіти ясному сонечку.

Роман тісно переплетений біблійними мотивами. Тут згадується Біблія, церковна чаша, герої часто моляться у творі. У романі, на мою думку, просто неможливо не використовувати християнські елементи, тому що людина в тяжкі моменти завжди звертається до Бога і просить його про спасіння. Автор цим самим підкреслює трагічність та важливість цієї історії. Події в романі розгортаються у мінорній ноті, але наприкінці все-таки людина перемагає і настає новий день у житті малого Андрійка. Можливо автор хотів цим показати, що людина – сильна істота і зможе перемогли будь-яке зло. Пройшовши так багато перепон та відчувши стільки горя, маленький герой не здався і вижив.

Читаючи роман, ти ніби сам потрапляєш у ті події і хочеш врятувати героїв, хоч шматочком хліба втамувати їхній голод. Сильні емоції тебе переповнюють та сльози стоять на очах, коли якийсь герой останні хвилини свого життя проводить з тобою.

Це сьогодні ми вдосталь маємо їжі та досить часто можемо порадувати себе навіть заморськими смаколиками. Дуже часто люди не цінять  цього і нехтують їжею, яка їм не до смаку. А пережити б цим людям відчуття того страшного голоду, від якого пухне живіт та підкошуються ноги! Тоді б вони переоцінили все по-іншому. Тому потрібно цінити все те, що ми маємо на сьогоднішній день, бо ніхто не може бути впевненим в тому, що, прокинувшись завтра вранці, ми будемо мати все те, ми мали раніше.