Все школьные сочинения по литературе

З плином часу у людей міняються цінності та ставлення до тих чи інших людських якостей. Сотню років тому цінувалась доброта, порядність, а сьогодні головне бути цілеспрямованим та стійким. Але ввічливість зажди буде актуальною та потрібною людською якістю. Нас змалку навчають цій рисі, але не у всіх людей вона укорінюється. Бо нам не завжди трапляються ввічливі люди, хоча іноді цього так не вистачає. В народі кажуть: «Ввічливість нічого не коштує, але багато дає». Мудрі люди знають сенс цих слів. Бо для того, щоб бути чемним не треба ніяких навичок, а до таких людей інші горнуться та ставляться привітно. Порівнюючи ввічливу людину і того, хто завжди ходить з нахмуреним обличчям і грізно спілкується з іншими, то ми захочемо більше мати справу з першою особою. І в житті доля у привітних людей складається краще, ніж у неввічливих.

У давнину іконами називали «книги для тих, хто грамоти не знав». Існує безліч давніх ікон, які тлумачать нам історію минувшини. У них прихована глибока істинна і слово Боже. Ще за часів стародавньої Русі іконопис вважався справою гідною і писали ікони тільки достойні люди. Говорили, що їх пишуть не прості люди, а то ангели спускаються з небес, щоб створити таке чудо.

Останнім часом українці часто стали подорожувати за кордоном та нехтувати  національними  місцями для відпочинку та пам’ятками культури. Печерську лавру та Уманський парк «Софіївка» ми проміняли на Паризьку Ейфелеву вежу та Єгипетські піраміди. Нам хочеться побачити іноземні пам’ятки, а ми ще і своїх не бачили. Українцям спочатку потрібно об’їздити самостійно всю країну, а потім вже подорожувати за кордоном. Сучасні сім’ї змалечку відправляють своїх дітей на дорогі іноземні курорти, саме тому вони і не знають в якій стороні знаходиться Чорне море і що таке острів Хортиця.  Таким способом ми самостійно виховуємо нелюбов до власної країни. Як людина може любити Львів, якщо вона там ніколи не була. Звичайно, розширювати світогляд дитини – це гарна справа. Але не можна забувати про свою рідну домівку, про свою Україну. Також через часті подорожі за кордон дитина починає любити іншу країну і в майбутньому в неї виникає бажання там жити та покинути свою країну.

Українець – це давня нація з важким та тривалим історичним минулим. Багато страждань ми відчули на собі та довгий час боролись за свою незалежність. Через довготривале царське свавілля та іноземний гніт, через більшовицькі голодомори, через гіркі часи Другої світової війни, через масові знищення української інтелігенції. Ми формували протягом багатьох століть, довго творили свою незалежну Україну.

Хіба нам приємно гуляти брудними вулицями, спостерігати за перевернутими або переповненими сміттєвими баками, переступати через побиті скляні пляшки? Напевно кожна людина дасть негативну відповідь. Ми звикаємо до великих куч сміття, не звертаємо уваги на цей жах. Але в цивілізованих країнах все по-іншому. Покошені газончики, на кожному кроці сміттєві баки,  з яких не вивалюються пластикові пляшки та шкірки від бананів. Все навкруги чисто та прибрано. Невже ми не можемо разом досягти такого порядку, невже нам подобається жити під горою сміття.

Більшість тварин – це друзі людини. Вони скрашують наші будні своєю присутністю, приносять в наше життя шматочок радості та щастя. моя улюблена тварина – це собака, як і в багатьох людей і для цього в мене  є багато причин.

Немає на світі нічого прекраснішого за природу. Вона чарує своїми дивами в будь-якому пору року, вона дарує нам радість та страх, відчай і горе. Краса природа полягає в її здатності наповнювати нас певними почуттями.

Щодня ми ходимо до школи вчитися. Це дуже нелегке завдання, адже ми вивчаємо велику кількість предметів мусимо вчити багато інформації, багато фактів. Багато чого знається нам непотрібним, хтось каже: «Навіщо мені ця математика, я буду журналістом!». А хтось: «Нащо мені українська мова, якщо я не буду філологом!». Але є навчальна програма, відповідно до якої треба все це знати і як би ми не нарікали, ніхто нічого нам змінювати не буде.