Ніч огортає планету в свої темні та тихі обійми. Вона вимикає будь-яке життя, захоплює в сонний полон все живе навколо. І все живе навколо поринає у довгий, ніби вічний, сон, щоб набратися сил і вступити в новий свіжий ранок.
Коли природа пробуджується від сну, а люди прокидаються і починають новий день – на землі настає ранок. Розумні дітки знають, що обертається навколо своєї осі сама планета, і я це знаю, але я так хочу вірити в те, що це сонечко підіймається над горизонтом, даруючи перші промені. Що воно – живе, і воно любить нас і з радістю розпочинає для нас новий день.
Ранок – початок нового життя. У великому місті починається метушня: заклопотані люди збираються на роботу, стоять в заторах сотні автомобілів, під землею гуде невпинно метро, забите різними людьми. Кого тут тільки нема! І студенти, і вчителі, і пенсіонери, і пожежники, і міліціонери… Ранок ніби згуртовує всіх перед тим, як викинути у велике життя для початку дня.
Але більше мене приваблює ранок на природі. Той, хто не бачив, як розпочинає новий день природа, багато втратив. Поблискує під сонцем змочена росою травичка. Краплі роси гнуть її додолу і, здається, от-от вона дістане ґрунту, але маленькі краплинки під магічним поглядом сонця зникають. Прокидають платки і заводять свою звичну, спершу несміливу пісеньку. Розкривають свої пелюсточки квітки та повертають свої голівки до сонця – не лише люди прокидаються і потягуються зранку!
А яке прекрасне небо! Воно багряніє різними кольорами, готуючись прийняти головне світило. Коли вже не ніч, але ще і не день, воно так і манить погляди до себе. Ще навіть де-не-де можна знайти самотню зірку. Ранок чарує всі.
Прокидаються рослинки, прокидаються тваринки, прокидається небо і прокидається ліс… Все прагне розпочати новий день, скинути з себе окови ночі, позбутися сну та вдихати тепле, насичене сонячним промінням, повітря. Зранку ще всюди тихо – все тільки-тільки розплющує свої оченята, несміливо потягують свої гілочки дерева, десь невпевнено пролетить, шурхнувши крилами, пташка; біжать наввипередки під травичкою мурахи.
Ранок кожного дня кожної пори року – неповторний та унікальний. Взимку він взагалі не такий як влітку: все починає оживати ще до сходу сонця, котре взимку так довго не насмілюється випливти на небо. Ранок зими темний, довгий, морозний. Навесні ранок, на мою думку, найкращий. Бо саме навесні вся природа прокидається не лише від нічного сну, але і від зимного, скидають біле вбрання та одягаючись в зелене. Щоранку листя стає все більшим, квітки все красивішими, а спів пташок все сміливішим.
Ранок – неймовірна пора доби! Я б радила людям хоча б іноді відключитися від ранкових турбот та поглянути у вікно. Варто зрозуміти, яке прекрасне наше життя ,яка чудова наша планета і як гармонійно все влаштовано на ній! Я привчаю себе вставати трішки раніше, ніж завжди, щоб не пропустити це прекрасне дійство природи – пробудження від нічного сну, адже ранок так швидко змінюється нічним днем! Майже так само, як вечір переходить в ніч, але це вже абсолютно інша розмова…
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|