З плином часу у людей міняються цінності та ставлення до тих чи інших людських якостей. Сотню років тому цінувалась доброта, порядність, а сьогодні головне бути цілеспрямованим та стійким. Але ввічливість зажди буде актуальною та потрібною людською якістю. Нас змалку навчають цій рисі, але не у всіх людей вона укорінюється. Бо нам не завжди трапляються ввічливі люди, хоча іноді цього так не вистачає. В народі кажуть: «Ввічливість нічого не коштує, але багато дає». Мудрі люди знають сенс цих слів. Бо для того, щоб бути чемним не треба ніяких навичок, а до таких людей інші горнуться та ставляться привітно. Порівнюючи ввічливу людину і того, хто завжди ходить з нахмуреним обличчям і грізно спілкується з іншими, то ми захочемо більше мати справу з першою особою. І в житті доля у привітних людей складається краще, ніж у неввічливих.
Бути ввічливим зовсім легко. Для цього потрібно використовувати такі форми привітання та прощання: «Добрий день», «Добрий вечір», «На все добре», «До побачення», «Прощавайте», «Всього доброго», «До зустрічі». Також ввічлива людина ніколи не забуде використати такі фрази: «Дякую», «Прошу», «Перепрошую», «Вибачте», «Будь ласка» та інші слова. За допомогою цих простих виразів ми можемо зрозуміти, що людина насправді ввічлива та щира. Варто спробувати використовувати ці слова і ви зрозумієте, що люди до вас краще будуть ставитись.
Мені колись тато розповідав одну історію. За його словами він ніколи не використовував у своєму мовленні такі слова як: «Прошу», «Перепрошую», «Дякую», «Вибачте». Татусь працював на одному з виробництв водієм. Спочатку відносини з працівниками заводу не дуже ладились. Він говорив, що намагався гарно спілкуватись з головними особами, але в нього ніяк не виходило, він постійно переживав і не знав як правильно з ними говорити, щоб отримати прихильність. Потім в газеті тато прочитав статтю про магічну силу ввічливих слів і про те, як легко спілкуватись із такими людьми. Він запам’ятав перелік тих слів і почав використовувати їх у своєму мовленні. Татко зовсім змінився. Використовуючи слова ввічливості, він став усміхатися, його обличчя стало набагато привітніше. Навіть мама говорила, що татко став іншим. І після цього в нього почались краще розвиватись відносини із працівниками на роботі. Тепер мого тата дуже полюбили на заводі і всі запитували, що в нього в житті сталось такого, що він так змінився. Дійсно, татко став вільніше себе почувати серед людей. Хоч він і мав гарне почуття гумору раніше, але боявся його застосовувати серед головних осіб. А тепер тато відкрився по-іншому і говорив все, що хотів і ніколи не забував використовувати ввічливі слова. Через деякий час його підвищили, заробітна плата стала більшою. Після цього він зажди говорити, що основою його кар’єрного росту стала невеличка стаття у звичайній газеті. Тому татусь мене з раннього дитинства навчав ввіч лих слів.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|