Немає на світі нічого прекраснішого за природу. Вона чарує своїми дивами в будь-якому пору року, вона дарує нам радість та страх, відчай і горе. Краса природа полягає в її здатності наповнювати нас певними почуттями.
Коли світить сонце, ми почуваємо себе щасливими. Розпочинати день із сонячного ранку куди приємніше, ніж із дощового чи морозного. Відразу хочеться прокинутися раніше, щось зробити, спланувати багато справ. Коли йде дощ, багато людей відчувають сум або хвилююче піднесення. Дехто звертається до творчості: пише картини, поезії чи створює інші творчі шедеври.
Природа – прекрасна! Хоч вона завжди і лякала чи насторожувала людей своєю непередбачуваністю, люди ніколи не забували милуватися неї. Хоча сьогодні в деяких містах все менше зустрінеш зелених засаджень, все менше чистих річок, але в місцях, віддалених від центральних міст, природа завжди радує око своєю пишність в будь-яку пору року.
Цікаво, що кожна пора року асоціюється з певним кольором. Літо – зелене. Воно пахне травою та літніми грозами, фруктами та овочами, морем та небом. Літо чекають і дорослі, і малі. Воно дарує радість кожній людині.
Осінь – жовтогаряча. Вона пахне теплим чаєм, пледом та шурхотом листя під ногами. Для кожної людина осінь дарує свій настрій – комусь депресію, комусь апатію, а комусь навпаки – радість чи піднесення. Осінь чарує своєю загадковістю, а школярів кличе до школи за парти, повертатися до книжок.
Зима - біла. Все кругом біле. Але це не робить природу в цю пору менш прекрасно, навпаки – все стає по особливому чаруючим. Хоча все грається виключно одним кольором, часом здається, що цей білий переливається сотнями варіацій білизни.
Вин виблискує, іскриться, рипить, скрипить під ногами та дарує сміх і радість дітям. Білим кольором кусає мороз за щічки, руки ховаються в рукавички, а дерева одягають білі шубки.
Весна… Я не можу дати певного кольору весні. Це моя улюблена пора року і вона поєднала для мене всі кольори. Біліє підсніжниками в лісі, жовтіє квітами в полі, зеленіє першими бруньками на березах. Весною природа по особливому прекрасна, адже вона пробуджується, повертається до життя. А відродження старого та народження нового завжди викликає захват за зачарування!
Я бачу природу в образі дівчини весни з довгим волоссям, в яке вплетені красиві перші весняні квіти. Очі її волошкового кольору, який час від часу переливається всіма барвами веселки, вона має довгу прекрасну сукню, всіяну сонячним промінням, а на голові вона тримає льодову діадемі, припорошену білосніжним снігом. Природа має владу над всіма чотирма порами року, вона вказує їм, коли змінити одне одного, коли треба затриматись весні чи довше правити зимі.
Вона не боїться ні морозу, ні холоду, ні води, ні снігу. Бо вона – володарка цього життя і ми, люди – її діти шкода, що багато з нас почали про це забувати.
Але природа любить нас, вона дарує нам красу, їжу, землю під ногами, всіяну зеленою травою, вона нагадує про себе з кожним новим днем, кожним новим промінчиком сонця, з кожною краплинкою дощу.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|