Таке складне слово – істина. Відразу і не зрозумієш, що воно означає. На мою думку, істину – це те ж саме, що і правда. Але в більш глобальному сенсі.
Людина народжується, робить перші кроки, сміється і плаче, пізнає цей світ. В перші роки життя все їй здається великим, прекрасним, непізнаним, світ для неї не має меж. Маленька дитинка дивується найдрібнішим речам: як сходить сонце, як співає пташка, як біжить десь тваринка, як гавкає песик, вона милується своєї мамою, милується природою і кожен день для неї – ніби вперше. Потім дитина йде в садочок і пізнає радість спілкування, щастя дружби. Але коли дитина виростає і стає дорослою, вона дивиться на цей світ вже інакше. Вона вже розуміє, як влаштовано в цьому світі, розуміє багато складних речей, котрі в дитинстві викликають лише подив, страх та нерозуміння.
Істина – це усвідомлення правда. Усвідомлення того, що таких як ми, людей на світі – мільйони, що кожного чекає своя доля, своє покликання, кожному відміряно свій вік. Прийняття істини – це прийняття того факту, що час невпинно мчить вперед і повернути його назад ніхто не має змоги. Подібні речі занадто складні для дитячого розуміння і приходять до свідомості лише під час дорослішання.
Часто можна почути вислів про те, що в кожного свого істина. Частково це так.
Адже кожна людина сама для себе обирає, за якими принципами їй жити, якими правилами керуватися. Але все-таки існують в кожному суспільстві чітко визначені певні моральні та юридичні норми, які координують життя членів цього суспільства. Вони постають як певна загально єдина істина. Існує думка, що всі юридичні закони побудовані на біблійських заповідях. Слова про те, що не можна заздрити, вбивати, красти, що треба поважати своїх батьків та не говорити зла про ближніх людей – ні в кого не викликають сумніву. На мою думку, в них захована найбільша істина життя – доброта. Доброта керує людьми так само як і зло. Адже і зло спонукає людей до певних вчинків і для багатьох людей воно є орієнтиром в житті. але зло ніколи не приведе людину до щастя. лише ставлячись до людей за принципом: як ти до мене, так і я до тебе, - приведе людину до гармонії з собою. Правда в тому, що кожна людина себе любить, навіть якщо цього не визнає. І вона внутрішньо бажає до себе хорошого ставлення, хоче, щоб завжди її вчинки та старання завжди були адекватно оцінені, щоб її таланти були помічені, а думка врахована. І лише проявляючи о оточуючих подібну турботу, можна розраховувати на відповідну поведінку у відношенні до себе.
Крім того, істина полягає в пливучості часу. Час минає і нічого його не поверне. Людина повинні усвідомити, що це так і не інакше. А отже, цінувати необхідно кожен новий день, робити щось прекрасне, реалізувати себе, досліджувати світ та себе в ньому. Людина має знайти своє місце, знайти свою справу. Я солідарна з поглядами Сковороди, який говорив про сродну працю, як дещо, що звеличує людину та надає її життю сенсу, наповнення.
Отже, істина – дуже складне поняття, роздумувати про нього – справа нелегка. На мою думку, кожна людина вкладає в нього свій сенс.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|