Все школьные сочинения по литературе

Етикет – це надзвичайно важлива річ в житті суспільства. Він дозволяє людям почути себе в світі більш безпечно та взагалі робить життя більш красивішим, простішим. Для кожної сфери життя є свої правила етикету. Наприклад, що стосується поведінки в транспорті: у вагонах метро спершу люди виходять, а тоді заходять; треба поступатися місцем вагітним жінкам та людям з маленькими дітьми; варто знімати зі спин рюкзаки. Ці правила офіційно ніде не зафіксовані, як і всі правила етикету, але завдяки ним люди зручніше себе почувають в громадському транспорті, етикет формує люб’язні стосунки між людьми та засвідчує людську взаємоповагу.

У світі снує величезна кількість різних професій, котрих з кожним роком стає все більше. Адже наш світ не стоїть на місці, постійно розвивається, відбувається потужний науково-технічний прогрес, котрий сприяє появі все нових напрямків роботи, а відповідно і професій.  Але, на мою думку, найважчою є та робота, яка полягає у спілкуванні і з підтримуванням контакту з людьми. Сюди відносяться вчителі, соціальні працівники, психологи та лікарі. Останні – це, я гадаю, найважча професія.

Про людину судять не за словами, а за вчинками. Ця проста істина часто лунає з вуст наших вчителів та батьків. Чому так кажуть? Чому слова – це не основне? Все дуже просто – бо у вчинках людина розкривається найбільше. Часто буває, що в людини вчинки розходяться зі словами. Людина каже, що допоможе, але не робить цього. Або обіцяє бути поруч, але не здійснює обіцянку. Часом людина каже: «Я твій друг! Розраховуй на мене!». Але коли в тебе трапляється складна життєва ситуація, ти розумієш, що ці слова пусті. Часто люди говорять про те, що не зможуть робити. Або вихваляють себе і свої здобутки, коли таких немає. Такі слова – це пустий дзвін. Треба дивитися на вчинки.

Одне з найзагадковіших людських почуттів – це кохання. Про нього написано мільйони пісень, поезій, романів, його досліджували письменники, поети, художники, навіть вчені! Існує навіть думка, що кохання це буває, що це лише фізіологічні процеси в нашій голові і не більше. Дехто визначає термін, за який кохання згасає, психологи виділяють стадії кохання та етапи… Неймовірне почуття! Напевне, жодне не викликає стільки суперечностей, скільки кохання.

Людина, котра не має багато грошей, не може сказати, що вона бідна. Чомусь люди все більше вважають за розкіш квартини, автомобілі, телефони… І забувають про прекрасні речі, які дарує нам життя безкоштовно. Кожен новий день – це вже маленьке диво, котрим ми можемо насолоджуватися. А ще, на мою думку, безцінним скарбом для людини є здатність спілкування.

Володимир Сосюра написав прекрасні рядки:

«Любіть Україну, як сонце любіть

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить

Любіть у годину негоди…»

Є багато прекрасних міст в Україні. Від Сходу до Заходу, від Півдня до Півночі кожне місто України славиться якимись героями, письменниками, подіями. Маючи таку багату історію, Україна є матір’ю багатьох митців та видатних історичних діячів. Я була в багатьох містах України. Полтава, Тернопіль, Донецьк, Херсон, Миколаїв… Кожне місто залишило в моїй пам’яті приємне враження та вічні спогади. Я взагалі дуже люблю подорожувати Україною. Хто любить екзотичні країни, хтось Європейські, і коли запитують мене, де я була, я відповідаю, що в Україні. Може здатися дивною така відповідь, але насправді хоч ми всі тут і живемо та багато українців власної держави не знає і рідко коли були за межами свого міста чи села, нехтуючи можливістю відвідати визначні місця своєї Батьківщини.

В чому живе душа народу? В мові, в пісні, в культурі його чи в здобутках літератури? Яка вона, ця душа? Мені здається,  в кожного народу душа різна. В українського народу вона настільки різнобічна, що описати її не вистачить ніяких слів. Варто поглянути на нашу історію – гірку, омиту сльозами та кров’ю. Але душа наша не побита, ні. Вона стійка, вона, стиснувши зуби, витримує всі випробування, що випадають на її долю. Вона не згинає спину, не падає духом і не плаче, коли їй роблять боляче, вона співає.