Все школьные сочинения по литературе

Ми живемо у прекрасному світі, яким нагородив нас Бог. У нас є все потрібне для життя: їжа, вода, дім, місця для відпочинку. Все це нам дає наша планета Земля та куточок, у якому ми проживаємо. Але ж людина хоче перевершити всі існуючі рамки, хоче зрівнятись із найвищими силами. Боюсь, що ці змагання можуть погано закінчитись для всього людства. Адже постійні природні катаклізми майже кожного дня відбуваються у різних куточках земної кулі. То виверження вулкану у Мексиці, то землетрус в Непалі, то цунамі в Америці. Просто страшно вмикати новини, бо знову очікуєш побачити якесь природнє горе.

Мій день буває різним. В будні він схожий на звичайний день будь-якого школяра. Та все ж, гадаю, варто про нього розповісти.

Починається він дуже рано. Я прокидають або від будильника, або від того, що в квартирі вже чутно ранкову метушню: батьки збираються на роботу, молодший брат прокинувся і теж збирає портфеля. Ми всі разом снідаємо та вирушаємо у своїх справах. Тато підвозить нас до школи, бажає щасливого дня і починається найцікавіше.

Моє рідне місто не славиться статусом столиці чи районного центру, не має широкої транспортної розв’язки чи визначних пам’яток. Але цим воно і прекрасне – своєю затишністю, своєю особливою історією. Наші маленькі місцеві пам’ятки – то велике багатство для кожного жителя нашого міста. Найменші дітки знають, що в нашому місті народився перший український космонавт, що саме тут було виведено сорт яблук симиренка, що тут діє один з найбільших цукрових заводів, що саме тут знаходиться чи не найбільший військовий аеродром в країні. Звичайно, кожне місто може похвалитися такими маленькими досягненнями, але для кожного міста вони – величні і кожне місто ними пишається.

Зима – особлива пора року. Багато людей не дуже люблять зиму, мовляв, холод та мороз не дають нормально відпочивати на свіжому повітрі. Але ж зимою є свої, особливі розваги та радощі!

Перш за все, я дуже люблю взимку просто гуляти. Просто вдихати колюче морозне повітря, щільніше закутавшись в теплий шарф, просто ходити по снігу там, де ніхто ще не ходив, слухати його рипіння та дивитися, як ступні ніг залишають сліди на білосніжному покривалі. Лише зимою можна ходити по воді! Коли на вулиці особливий мороз, що сковує всі ріки та озера, можна відчути себе на воді. Але треба бути обережним та впевнитися в тому, що лід – товстий.

Коли настає весна, ми з родиною виїжджаємо на дачу. Цей любий серцю куточок знаходиться за кілька кілометрів від мого міста. І це насправді можна назвати райським природним куточком, бо тут природа живе і буяє як ніде в моєму місті.

Справедливість – це те, чого шукають всі люди. Її шукають ще навіть у ранньому дитинстві. Згадую себе маленькою, вдома хтось щось пошкодить  - шукали винних серед нас, дітей. І так хотілося довести правду і дати зрозуміти батькам, що я не винна. Але часто-густо бувало таке, що покарання несли ми вдвох з братиком. Вже тоді особисто я вчилася відчувати справедливість та несправедливість.

Людина і природи завжди були єдиним цілим. Колись давно, коли люди ще жили в печерах, вона більше на собі відчували вплив і могутність матері-природи. Не знаючи ще основних законів природи, вони боялися дощу та блискавки, поклонялися вітру і сонцю, просили у води допомоги та обожествляли різні явища природи.  Тоді люди були більш природніми, більш чистими, але можна сказати, що вони були і менш освіченими.

Майбутнє починається сьогодні. Так кажуть дорослі і мудрі люди, за плечима котрих довге, насичене різними подіями життя. Так, наші сьогоднішні вчинки мають значний вплив на наш завтрашній день, кожне наступне рішення вирішує долю наступних років. Кожне слово, кожна подія, кожна думка є визначальною для майбутнього.