Українець – це давня нація з важким та тривалим історичним минулим. Багато страждань ми відчули на собі та довгий час боролись за свою незалежність. Через довготривале царське свавілля та іноземний гніт, через більшовицькі голодомори, через гіркі часи Другої світової війни, через масові знищення української інтелігенції. Ми формували протягом багатьох століть, довго творили свою незалежну Україну.
Багатьом країнам світу незалежність просто потрапила до рук, а от до нас вона потрапила разом із кров’ю. Можливо саме така тривала боротьба знесилила нас і примусила йти далі з опущеними головами. Вже з отриманням такої довгоочікуваної самостійності наше життя не стало вільним. Таке враження, що петля на шиї затягнулась ще міцніше і дихати стало важче. Незалежність тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року стала містичною, нам ніби закрили очі пеленою. Люди терпіли важке життя дев’яностих років, безкарність та свавілля нашої влади. Наші батьки збирали копійки на хліб і щиро вірили в світле майбутнє. Ще це рік і буде кращий, ну ще один і все стане на свої місця…Але краще не ставало. У 2005 році терпець вперше увірвався. Люди не захотіли приймати бандитську владу і створили революцію.
Запал в очах та бажання творити щасливе майбутнє не зникало у людей. Опозиція перемогла і всі були впевнені, що період розквіту України настав. Це очікування, на жаль, не збулось. Піднесення незалежної держави не сталось, люди на довгий час зневірились і з опущеними головами продовжували виживати у цій стражданній країні. Потім до влади все-таки прийшла кримінальна партія. Ми чекали і спостерігали над нею. Терпець увірвався вдруге і знов почалась революція. Але це вже були не пісеньки та змахи прапорцями, тут вже пролилась кров. Небесна сотня стала символом новітньої боротьби та бажання перемоги. Ось це вже була справжня битва за незалежність не лише нашої держави, а й за нашу людську незалежність. Надія знов загорілась, мрії про гарне життя відновились. Пройшло вже більше року після тих подій і знов змін немає. Хіба після всього пережитого люди знов захочуть піднятись з колін. Українці вже настільки подавлені, їхня віра вже майже згоріла, бажання боротись зникло. Нам не вистачає патріотизму та взаємної підтримки. Сотня не зможе побудувати нашу державу, ми всі повинні піднятись і йти пліч-о-пліч у бій. Лише спільне бажання та сила духу зможе перемогти всю нечисть, яка хоче панувати над нами. Скільки б горя та біди ми не пережили, нам потрібно залишатися мужніми і боротись. Якщо ж в такий важкий час ми зневіримось, то над нами будуть панувати наші вороги і тоді ми вже ніколи не зможемо піднятись із колін. «Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая…» - такими словами ще в дев’ятнадцятому столітті Тарас Шевченко піднімав дух свободи в українців. Ці слова до сьогоднішнього дня залишаються пророчими, тому кожен українець повинен тримати їх в голові та пам’ятати цю істину.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|