День соборності – це надзвичайно важливе державне свято, яке об’єднує всі куточки України в одну велику державу. Протягом тривалого часу наша ненька переживала багато горя, десятки разів її об’єднували та розривали, сотні років її не давали спокою. День соборності України приурочений Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ця визначна подія сталася двадцять другого січня тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятого року. Довгий період землі нашої держави були розтерзані сусідніми ворогами, але настав час об’єднання. День возз’єднання видався надзвичайно гарним: сонячна погода з легеньким морозцем. Люди були наповненні приємними емоціями, в очах світилося щастя. Київ був прикрашений національною символікою – синьо-жовтими прапорами та гербами. З дев’ятої години ранку у всіх церквах проводилися богослужіння.
Визначні події відбувалися на Софійський площі нашої столиці. Член Директорії Федір Швець проголосив Універсал: «Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу». Проте тоді наша ненька не надовго стала соборною. Окупації Польщею Західноукраїнських земель, довготривала Радянська окупація. До тисяча дев’ятсот дев’яносто першого року Україна знову була в тенетах і лише двадцять четвертого серпня ми стали незалежними. Проте офіційно святкування Дня соборності України розпочалося у тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ятому році. Але дата залишається незмінною – двадцять друге січня.
Двадцять першого січня тисяча дев’ятсот дев’яностого року патріотично налаштовані громадяни України створили живий ланцюг між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ єдності східної та західної частин держави. Такі ланцюги стали традицією, а особливо часто їх створюють останні роки. З дві тисячі восьмого року такі ланцюги можна побачити також на мосту Патона у місті Києві. Надзвичайно красиві молодики, об’єднуючись за руки, показують силу своєї любові до рідної держави. Жовто-сині прапори розвіваються на прохолодному повітрі над Дніпром, могутні герби височіють над людськими головами. Таке дійство затамовує подих і викликає таку силу любові до цих людей. Ми повинні бути гордими за те, що маємо таких людей. Вони є скелетом нашої країни, без них наше тіло не вистоїть. Збережемо нашу Україну, не допустимо повторення минулих подій, будьмо єдині!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|