Я дуже люблю подорожувати та відкривати для себе якісь нові знання. Цікаві подорожі та пригоди – це моє натхнення. Вранішня риболовля, похід з ночівлею далеко за межі міста, поїздки у невідомі місця – це все те, без чого моє життя неможливе. Я з друзями неодноразово брала участь у дальніх походах, на собі відчула те, як людина перебуває на відкритій природі без усіх зручностей. Одного разу ми вирішили дістатись до моря не поїздом та не автобусом, а самостійно – автостопом. Змінивши декілька автомобілів та приємних водіїв-співбесідників, ми безкоштовно доїхали на чудовий літній відпочинок. Проте навіть не ця подорож є найбільш незабутньою в моєму житті.
Напевно я на все життя запам’ятаю наш Карпатський марафон. Цей похід ми з моєю подругою-авантюристкою знайшли в інтернеті. З приходом літніх канікул нам захотілось відпочити по-новому, так, як ми цього раніше не робили. От ми і звернули свою увагу на відпочинок у Карпатах. Наша подорож тривала десять днів.
Ми та інші шукачі пригод зібрались у місті Яремче. Тут ми зустрілись зі своїм керівником та відправились за новими враженнями. В перший день наша група перейшла до полонини та розклала наметове містечко. Нові знайомства, приємне спілкування, пісні під гітару – все це нас огорнуло в перший же вечір. Ці люди стали для мене дуже близькими та рідними. Жовтогарячі язики полум’я дивились на нас і не давали нам спати, лише приємна літня прохолода торкалась до наших спин та охолоджувала від гарячого вогнища. Гуркотіння нічних карпатських птахів додавало ще більшого страху під час хлопчачих розповідей про страшні історії. Я назавжди запам’ятаю той аромат смаженого сала на паличці, вирваній із сусіднього куща, смаженої картоплі зі смаком попелу. Такі вечори в нас проходили протягом десяти днів. Вдень ми постійно йшли вузенькими доріжками та розглядали місцеві краєвиди. Такої краси не побачиш зі своєї багатоповерхівки, її й не побачиш за межами міста. Вона буває лише тут – у гірській місцевості. Колір яскраво-зелених полонин ріже людське око, свіжий аромат гірського повітря дурманить голову. Від таких емоцій хочеться сміятися та радіти, виникають такі почуття, які людина відчуває, коли вона щаслива. Саме в той час я була дійсно щасливо. Широка посмішка розпливлась по моєму обличчю та всередині відчувалась тривога та шалена радість. У цих місцях людина наче зливається із природою та живе разом із нею. Я вважаю, що кожний повинен хоч раз у житті спробувати пожити хоч декілька днів у відкритій місцевості. Без води з крану, без мікрохвильової печі та ванної кімнати. Лише основні підручні засоби, а все інше тобі дасть земля. Я не забуду цей похід, своїх нових друзів, яких я знайшла там, свої почуття у Карпатських горах.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|