До мене часто приходять якісь філософські думки про життя, про сенс сьогоднішнього дня, про навколишнє суспільство. Якими ми були вчора і якими станемо завтра. Нещодавно дістала свої старі листи з дитячого санаторію. Читаю і згадую, невже то була я? Така безтурботна, така по-дитячому наївна. Ми всі такі були, життя раніше було добрішим. Зараз, під дією всього модернізованого світу ми забуваємо про те, що є живими людьми, які повинні спілкуватися, радіти, відчувати емоції на собі. Ми стаємо такими ж механізованими, як і наші комп’ютери, які стоять у кожній квартирі. Зараз мало хто знайомиться просто в транспорті чи посеред вулиці, проте кожен з нас має свою сторінку у соцмережі. Там ми і спілкуємось, не бачачи людських очей, не відчуваємо наших душ. Я все це критикую, але знаю, що я сама така ж, тому мене це лякає. А якими будуть наші діти. Це питання стоїть під величезним знаком. Невже вони зовсім не будуть виходити за межі свого цегляного простору, спілкуватись по телефону, замовляти собі їжу та одяг через інтернет. Сучасне суспільство надзвичайно швидке, всі кудись біжать, доганяють когось, та не можуть догнати, бо вершини вдосконалення ніколи немає. Завжди будуть кращі за нас, розумніші та мудріші. Нам треба зупинитись, зробити хоч невелику зупинку, передихнути та крокувати далі, але йти, а не бігти.
Я не думаю, що хтось з нас хоче стати зомбованим та бездушним. Це рішення кожного з нас. Але цю проблему вирішити надзвичайно важко. Можливо, багато хто задумується над цим питання, проте що зробить одна маленька людина у цьому надзвичайно великому світі. Все вирішують верхівки – люди, як володіють світом та бачать тільки жагу у грошах. З кожним роком ми стаємо все більш жадібними та бачимо ціль свого життя лише в купюрах. Багато хто вже змінив сім’ю на кар’єру, дорогі автівки та шикарні будинки. Але ж хіба можна продати себе за якогось папірця? Хіба материнські обійми не дорожчі за кольорову сукню? Як часто ми спілкуємося з батьками, відкриваємо їм свою душу, говоримо на відверті теми. Та практично ніколи. Напевно, це зараз не актуально. Наразі модно бути багатим та знаменитим, тоді твоє життя складеться якнайкраще. Але я вважаю по-іншому. Я хочу частіше спілкуватись зі своїми батьками та рідними, гуляти зі своєю старшою сестрою. Я бажаю, щоб всі мої рідні та близькі були здоровими та щасливими, щоб не знали горя. Фінансові гаразди я відкладаю на іншу поличку, на ту, яку мені не видно, стоячи на землі, бо вона не така важлива, як людське життя. Суспільство, зупинись! Поглянь на своє життя та задумайся над сенсом свого буття. Бо той, хто швидко біжить – боляче падає.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|