Як давно ви писали листи? Не той лист, що ми відправляємо через інтернет, а паперовий, написаний від своєї руки. Ми вже давно забулись, що існує пошта та люди ще пишуть листи. Я нещодавно побачила листи, які писав мій дідусь бабусі, коли вони були молоді. Вони жили в різних містах, тому тримали зв’язок лише через шматочок папірця та безлічі літер, пов’язаних у теплі слова. Тоді не було інтернету та мобільних телефонів, люди цінували кожне слово, кожен момент зустрічі. Читаючи ці листи, я зрозуміла, що спілкування через електронні ресурси надзвичайно відрізняється від того, коли ми пишемо їх чорнилом на папері. Тоді я згадала, що в дитинстві також листувалась з подругою із санаторію, де ми разом відпочивали. В той час вже були комп’ютери та інтернет, але це не було так популярно як тепер. В той період люди ще писали листи. Ось і ми в кінці нашого відпочинку обмінялись адресами та пообіцяли один одному писати листи. В санаторії ми дуже здружились, постійно проводили час разом, мали спільні інтереси. Але нашу дружбу було важко зберегти, бо нас роз’єднувала величезна відстань. Перший лист я отримала від Віталіни. Це сталося майже відразу після нашого приїзду додому. Вона писала надзвичайно гарно та мала красивий почерк, як для маленької дівчинки. У листі вона говорила, що дуже сумує за мною, їй не вистачає наших розмов та ігор.
Мені стало дуже приємно, що ця дівчинка дійсно не забула про мене, а ще й назвала мене своєю кращою подружко. Я відразу сіла писати відповідь і за декілька хвилин вилила всю свою душу перед Віталіною. Загорнула папірець у конверт і швидко побігла на пошту відправляти його. Наша переписка тривала довго, майже півтора року. Але з часом наше листування ставало рідшим, а згодом і зовсім припинилось.
Я дістала ці листи, вони вже були старими та потертими, але я з таким трепетом їх перечитувала та сміялась. Мені захотілось зустрітись з Віталіною, побачити як вона змінилась. І я написала їй листа. Довго чекала відповіді, думала, що це все марно. Проте більше ніж за місяць я отримала відповідь. Віталіна була дуже рада отримати мого листа та не змогла відразу написати, бо відпочивала у бабусі в селі. Коли приїхала додому, то відразу відписала. Ми знайшли один одного в інтернеті, побачили фото та наші вікові зміни. Майже щодня ми спілкувались по мережі та вирішили зустрітись. Віталіна приїхала до мене додому та гостювала майже тиждень. Ми зрозуміли, що нам так же цікаво, як і колись. Ми багато говорили та ділились дівочими секретами. З того часу домовились, що не перестанемо листуватись, бо в цьому є щось магічне. По смс не можливо передали свої почуття, через смайл ти не відкриєш людині душу. Ось так я знов знайшла свою подругу, яку тепер точно ніколи не загублю. Подумайте, можливо, варто віднайти свої старі листи та розшукати дорогих для вас людей.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|