Любов та підтримка наших рідних примушує нас жити та битися нашим серцям. Часто люди не цінують своїх родичів та погано ставляться до них, але коли втрачають, то починають тужити за ними. Тому любіть та бережно піклуйтесь про дорогих серцю людей.
В мене з дитинства були теплі відносини з моєю бабусею. Я найменша внучка в нашій сім’ї, тому була загальною улюбленицею. Бабуся проживає в селі, дідусь давно помер, тому внуки для неї є найбільшим скарбом. Кожного літа мене батьки відправляли на відпочинок до села, а я й раділа цьому, бо дуже любила проводити літні канікули у сільській місцині. Бабуся завжди дуже привітно мене зустрічає: цілує в лоб та міцно обіймає. Коли до неї приїжджає внучка, то це найбільше свято. Вона готує свої найсмачніші страви. Батьки завжди сміялися, що я приїжджаю у кінці літа з пухкенькими щічками. У моєї бабусі є корівка – Лиска. Я дуже люблю ввечері забирати її з пасовища та гладити по тоненькій рижій шерсті. А потім молочко – таке тепленьке та смачне. Я ніколи не пила такого молока, магазинне просто не зрівняється з домашнім. Наша кішка Мальва також з нетерпінням чекає свіженького молочка та муркотливо треться об бабусину спідницю. Бабуся має велике господарство, тому я їй постійно допомагаю. Літо важка пора для сілких робіт і без допомоги просто не обійтись. Вечорами ми виходимо на вулицю та спілкуємось з іншими бабусями та жіночками. Такі посиденьки я дуже люблю і ніколи не пропускаю їх. Всі діляться своїми турботами, розповідають сільські новини: хто женився, родився чи помер. Так ми сидимо до пізнього вечора, аж поки не починають кусатись комарики. Моєю улюбленою стравою у є смажена картопля зі свіжим молоком та шматком свіжоспеченого хліба. Моя мама називає цю страву «удар по фігурі», тому я таке можу посмакувати лише у бабусі.
У мене в селі є подружки, які з нетерпінням чекають мого приїзду влітку. Раніше ми любили грати у піжмурки, бігати з м’ячем та робити ляльки із свіжої кукурудзи.
Таких ігор в місті не побачиш, жодна міська дитина не знає, що з кукурудзи роблять ляльки та заплітають їм коси. Також я просто обожнювала будувати маленькі хатинки з підручних засобів: гілок, трави та кілків. Ми облаштовували нашу оселю, приносили з дому непотрібні речі та створювали домашній затишок. Я з подружкою Оленкою варили їжу з піску та пилу, купували в магазині продукти за гроші-листочки. Звісно, це були дитячі ігри, але мені їх зараз так не вистачає. Але в силу свого віку я вже не можу таким займатись. Зараз я часто згадую дитячі ігри, затишок бабусиної оселі та її палкі обійми. Так обіймає людина, яка дуже любить. Їх я буду пам’ятати все життя. Я дуже хочу, щоб моя бабуся була здоровою та прожила ще багато-багато років, бо я її дуже люблю та бережу. Бережіть своїх бабусь та дідусів, бо вони не будуть жити вічно і колись покинуть нас.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|