Мама – найдорожча людина в житті кожного. Вона дає нам життя, виховує нас і любить понад усе на світі. Ніхто ніколи не любитиме вас так, як мама. Материнська любов – це взірець почуттів.
Ця людина носить нас 9 місяців під серцем, і все життя в душі. З самого нашого народження вона знаходиться поруч і робить все, що може для нашого життя.
Погляньте на материнські руки – вся любов, вся праця і вся відданість дитині заховалась в лініях на її долонях. Мамині руки тримають нас, коли нам страшно і самотньо, вони коливають нас і заспокоюють. Вони дарують дитяті впевненість та відчуття захищеності – коли їй страшно, вона хоче, що її взяли на руки і ніколи не відпускали.
Мамині руки готують нам сніданок, обід і вечерю, сповнені любов’ю та найкращими помислами. Все, що зроблено цими руками – це втілення щирості та безпеки.
Тримаючи маму за руку, ми робимо перші кроки, а падаючи, підводимося тримаючи знову ж її. Перша поразка і перша перемога, перший біль і перша радість – вони завжди поруч. Вони утирають наші перші сльози, тримають нас на порозі у всі величезні етапи нашого життя: у школу, в університет, в свою родину…
В них багато прекрасного. Але і сумного теж багато. Вони передчасно старіють, стомлені невпинною працею для нашого щастя. Тоненькими стежечками долоні маминих рук вкривають перші зморшки. В них не лише радість і щастя, але і біль, і відчай і почуття розпуки через недбало сказані образливі слова в момент дорослішання, чи проявлену байдужість.
Але в цьому і заключається глибина і неймовірність материнської любові: що б дитина не сказала, що б не зробила, якими б ганебними вчинками не вкривала своє життя, мати завжди буде вірити в свою дитину навіть тоді, коли не вірить вже ніхто.
Друзі можуть відвернутися після образи, кохання може зруйнуватись від одного дурного слова. Але ніколи не образиться навіки лише одна людина – мама.
Вона пам’ятає лише найкраще про нас, намагається побачити в нас лише хороше. Але її глибоко ранить байдужість чи злісні слова, хоча вона часом і не подає виду.
Але вона все відчуває в стократ сильніше, ніж інші люди і все рівно залишається найвідданішою людиною на планеті. Адже які слова ранять найглибше? Слова, котрі линуть з вуст людини, котру любиш понад усе. А для матері такі люди – це її діти.
І коли діти проявляють байдужість, нехтують материнською допомогою, часом соромляться своєї мами, вона все це бачить, однак ніколи не буде звинувачувати і показово ображатися. Вона лише мовчки відійде вбік і буде чекати, коли її дитя шукатиме підтримки і допомоги , а в цих пошуках прийде до матері.
Всі ми повертаємося до матері. Бо лише її руки можуть зігріти в холодні миті життя, лише вони вселяють віру в себе і тепло в душу, лише вони ніколи не зрадять і не вчинять зла. Бо ці руки були першими, що підтримувало наше крихітне тільце на початку життя. Вони дали нам першу їжу, першу іграшку і першу радість. І тому ми завжди повертаємося до них, що б в житті не сталося. Через життєві бурі, негаразди і проблеми лише в них можна знайти спокій та солодкі спогади про дитинство.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|