Рідні люди – це дар, подарований нам Богом, який ми повинні оберігати. Тато та мама – найближчі люди, які тебе родили та виростили, проте бабуся з дідусем дали тобі такий широкий духовний світ.
Я дуже люблю свою бабусю і довіряю їй. Мої подруги часто дивуються, як я можу розповідати такі таємні історії їй. Моя бабуся знає більше про мене, аніж мама.
Вона завжди зрозуміє мене і підтримає, дасть мудру пораду і посміється: «Колись і я була така молода і прудка». Незважаючи на те, що вона проживає в селі, бабуся розуміється в сучасних речах. Вона вміє користуватись мобільним телефоном не гірше будь-якого підлітка. Також моя сучасна бабуся часто радить мені який одяг краще виглядає та обирає мені наряд під різні події. Я дуже люблю відпочивати в селі і всі канікули проводжу там. Будучи зовсім маленькою, я говорила, що виросту і поїду жити в село. Зараз мої думки змінились, бо я розумію, що перспективи життя в селі невеликі і роботи там немає. Проте я ніколи не забуду бабусину вулицю та маленьку хатину наприкінці села. Там пройшло моє дитинство, там багато моїх друзів. У місті не буває таких забав, які можуть бути в селі: будиночки на дереві, квач посеред левади, ігри ляльками з кукурудзи. А яка дивовижна природа відкривається за селом: широке поле, левада ба височенні тополі біля кринички.
Бабуся завжди говорила, що ніколи не проміняє свою стареньку хатинку на величезний будинок у місті. Вона рідко приїжджала в гості до нас у місто, більше любила, коли ми навідуємо до села. Бабуся завжди з нетерпінням чекала мого приїзду і виглядала із-за воріт мене. Я улюблена бабусина онучка, незважаючи на те, що вона має ще п’ять онуків. Можливо тому, що я найменша або ж найчастіше навідуюсь до неї. Мама мені іноді говорила, що я більше живу у селі ніж у місті.
У нас в селі є корова, яка є годувальницею всього нашого роду. Бабуся завжди дасть смачний гостинець від нашої Лиски всім, хто приїжджає в гості. Я дуже люблю вечірнє свіже молоко з хлібом та малиновим варенням. Кращої смакоти і не знайти.
Також у моїх спогадах назавжди закарбуються дівочі посиденьки літніми вечорами.
Всі жінки виходять на вулицю, сідають на лаву і починають говорити про життя та співати пісень. Мені так було цікаво їх слухати, там можна було почути безліч неймовірних історій. Будучи зовсім малечею, ми робили концерти і показували їх на нашу сільську публіку вулиці. Всім було уже цікаво та весело проводити так час.
Одного разу, моя подруга сказала мені, що я дуже щаслива, бо маю таку бабусю. Бо її дідусь з бабусею померли, коли її ще не було. Подруга любила слухати розповіді про мої пригоди в селі та мої стосунки з бабусею, бо сама вона ніколи такого не відчувала. Після цих слів я ще більше почала пишатись тим, що маю таку близьку людину.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|