Людина живе у взаємозв’язку із оточуючою природою та відповідає за її стан. За останні роки людство і так багато шкоди принесло всім живим організмам.
Всесвітній прогрес значно вплинув на життя та існування всіх тварин та рослин.
Багато з них занесено до Червоної книги, а деякі назавжди зникли з планети.
Одного разу ми з друзями відправились до лісу для того, щоб помилуватись красою весняних квітів. Приємне весняне повітря та солодкий аромат весняного лісу паморочили голову. Нам було цікаво пробиватись крізь хащі в пошуках цікавих пригод. Тут ми несподівано почули дивний писк і побачили, як з чагарників виходить наш друг з маленькою пташкою у руках. Вона була така крихітна та безпомічна, тихесенько пищала та перелякано дивилась на людей. Пташечка за зовнішнім виглядом була схожа на горобчика, проте це був не він. Ніхто з нас ніколи не бачив таку тваринку та не знав як вона називається. Ми почали роздивлятися невідомого птаха та побачили, що у нього поранене крило і тому він не може літати. Зашити його в лісі – це приректи на смерть, тому ми одноголосно вирішили забрати його додому. Пташечку вирішили залишити у мене вдома, але друзі обіцяли, що всі будуть допомагати у догляді. Моя мама спочатку не дуже зраділа такій знахідці і засмутила мене, що навряд чи пташеня виживе у людських умовах.
Проте я не втрачала надії і дуже хотіла допоїти одужати своєму новому маленькому другові. В інтернеті я відшукала інформацію про пташечку. Вона називається «очеретянка прудка» і належить до Червоної книги України. Спочатку це мене налякало, але згодом я ще більше захотіла допомогти їй. Друзі відразу принесли різноманітні продукти, якими я зможу годувати нашу очеретянку. Спеціальними коктейлями смакувала наша пташечка, рецепти яких нам підказали небайдужі люди. Я змайструвала для очеретянки зручне ліжечко з картонної коробки. З кожним днем я все більше звикала до своєї співмешканки. Моя мама та друзі допомагали мені піклуватися про пташечку. Очеретянка вже звикла до людей і не лякалась, коли їх бачила. Пташечка зміцніла і було видно, що її здоров’я значно покращилось. Згодом я пересадила її до клітки, у якій колись мешкав папуга. Мені було дуже жалко свою очеретянку бачити у клітці, але я боялась, що вона зможе вилетіти у вікно і загинути у великому місці, тому що пристосована до життя у природніх умовах. Через деякий час я спробувала випустити очеретянку з клітки і вона полетіла. Я дуже зраділа, моє щастя не мало меж. Прийшла пора прощатись з пташечкою і відпустити її на волю. Ми з друзями взяли очеретянку і відправились до того лісу, у якому її знайшли. Пташка вилетіла з клітки і подріботіла своїми крильцями.
Напевно, вона дуже скучила за своєю домівкою і була рада знову сюди повернутись. Мені було сумно прощатись із нею, але одночасно я раділа, що врятувала життя живій істоті.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|