Кажуть, що праця зробила з мавпи людину. Тварина потягнулась до знаряддя праця, зморена голодом і холодом і з тих пір щось почало в неї розвиватися, що зробило її майже такою, якою ми бачимо її сьогодні (примітка: якби це дійсно було так, то тоді в наш час було б багато мавп-перевертнів, в яких би перетворилися люди-ледарі).
Але все ж на мою думку, праця – це основне в житті людини. Через працю людина реалізовується, виявляє свої найкращі риси, розвиває свою особистість і творчість. Але є дещо, що час від часу стає на заваді праці. Це називається лінь.
Лінь – це унікальне явище. З нею знайомі всі від найменшого школяра до пенсіонера. Це час, коли не хочеться робити взагалі нічого, навіть коли усвідомлюєш, що робити треба і все рівно доведеться. Лінь тримає в своїх міцних обіймах і не відпускає. Мало хто вміє з нею боротися. Хоча це залежить від людини. Деякі люди відчувають її подих і кажуть собі: «Я не повинен лінитися!».
Вони вириваються з цих обіймів, переступають через себе і змушують себе працювати. Довго чекати не треба – лінь під натиском таких зусиль відступає.
Але не всі люди мають до цього силу. Я знаю багато людей, котрих лінь долає серйозно і надовго. Це можуть бути дуже талановиті, здібні до чогось люди, котрі багато чого вміють і володіють великим багажем знань і практичних навичок. Але вони лінуються щось робити і навіть не соромляться цього визнавати. Для таких людей лінь стає найкращим другом, зручним виправданням своїй бездіяльності.
Гадаю, що лінуватися мають право всі. Інколи навіть корисно дозволити собі кілька годин байдикування, спираючись на те, що робити щось лінь. Але не можна обирати такий спосіб життя основним. На мою думку, лінь – це як болото. Чим довше тримаєш її за руку, тим важче потім з неї виборсатися. Спершу лінь зробити якесь маленьке завдання чи доручення, а потім буде лінь рятувати себе від якоїсь халепи.
Лінь любить слабких людей. Той хто лінувався одного разу, хоче повторити це ще раз. Правильно, а нащо щось робити, коли можна подивитись, як твоє завдання виконає хтось інший? Але не треба забувати, як було сказано на початку, що праця зробила з мавпи людину. Лише працюючи, творячи людина може залишатися собою і навіть розвиватися далі.
А що буде з людиною, яка постійно лінується? Вона буде деградувати, зупиниться на певній точці розвитку і завмре на місці,в той час як інші люди будуть досягати нових висот.
Не треба дружити з лінню. Це не найкращий друг. Набагато кращими друзями можуть стати натхнення, завзятість та працелюбність, котрі приносять радість, задоволення і почуття потрібності навколишньому світові. А це є запорукою справжнього розвитку.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|