У кожного гарного хазяїна у дворі повинна стояти власна криниця зі смачною водою. В українців поруч з колодязем зажди ріс кущ калини, який символізував добробут та здоров’я. У моєму дворі колись була глибока криниця. У ній було багато води, яку вистачало і для сусідів. Біля самої криниці красувалась червонобока калина, яка була окрасою нашого подвір’я. Одного разу тато вирішив зробити тин поруч із колодязем і зрізав калину. Відразу після цієї події у нашій криниці зникла вода.
Можливо це збіг, але всі родичі вважали, що це смерть цілющого куща призвела до втрати води. Вже довгий час стоїть стара криниця, а вода так і не прибуває.
З криницею у народній мудрості пов’язано багато легенд, історій та переказів. Моя бабуся в дитинстві розповідала мені історію, яку їй колись також розповіла її бабуся. У їхньому селі стояла дуже стара криниця. Довгий час не неї ніхто не звертав уваги і не підходив до неї. Проте з часом на тому місці молода сім’я вирішила побудувати будинок. Криниця стояла посеред подвір’я і заважала будівництву. Її вирішили просто засипати землею. Чоловік привіз трактора із колгоспу і ним зрівняв із поверхнею стару криницю. Після цього, як повідомляє оповідач, чоловік повністю втратив зір. Довгий час він був сліпим, аж поки йому не приснився сон, у якому голос сказав: «Хочеш повернути зір, поверни криницю».
Чоловік відразу повернувся на те місце і розкопав колодязь. Після цього зір до чоловіка повернувся і він зі своєю сім’єю назавжди покинув село. Багато хто говорив, що ця історія надумана і неправдива, але моя бабуся була впевнена, що такі події дійсно відбувались. Якусь таємничу магію має сила води, яку не зможе пояснити людина.
В селі, де проживає моя бабуся, також є маленька криничка. Вона знаходиться у незвичайному місці – на леваді за селом. Будинок бабусі стоїть на окраїні, тому біля цієї кринички ми провели своє дитинство. Під час літньої засухи на тому місці священик разом із жителями села проводили спеціальні ритуали для заклику дощу. Злі язики часто говорили, що у селі проживає багато злих відьом, тому там часто засуха. Я вважаю, що це лише забобони, але багато людей свято у це вірять.
Саме та маленька криничка стала символом приходу дощу у нашому селі. Вода у ній завжди чиста та свіжа. Наш сусід постійно доглядає за нею, та періодично очищає.
Ми в дитинстві любили сидіти біля кринички та спостерігати, як працюють жінки у полі. Натомившись, вони нам давали знак і ми хутко бігли до господинь, несучи в руках баночку з прохолодною водою. Колись старенький дідусь ходив зі справжнім коромисло за водою до левади. Діти захоплено за ним спостерігали, бо ніколи раніше не бачили такої конструкції. Багато приємних спогадів пов’язано з криничкою, яка назавжди залишись у моїй пам’яті.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|