Кожна людина у своєму житті робить якісь погані вчинки. Навіть найдобріші особи, які намагаються жити по честі та справедливості іноді роблять помилки. Добра людина – це як яскраве сонечко серед сірого неба. До таких теплих чоловічків тягнуться всі навколо. Вони підтримають та дадуть гарну пораду, пожаліють та допоможуть. На жаль, таких людей з плином часу стає менше та менше. Вони зникають, бо не можуть існувати у сучасному світі. Злість, жадібність, наглість людини двадцять першого століття поглинає всі людські позитивні риси. Кожен думає лише про себе і не звертає уваги на проблеми інших. У великому шумному місті можна й померти серед великого натовпу і ніхто тебе не врятує.
Одного разу я бачила випадок, після якого просто розчарувалась в людях. Одного зимового дня, повертаючись додому, я чекала на трамвайній зупинці на свій транспорт. Погода була сніжною та холодною, всі люди стояли, куцюбнувши на льодяній доріжці. Трамвайні шляхи переплітались один з одним, як довгі змії.
Льодяний шар на дорозі був притрушений снігом і його важко було помітити. Серед великого натовпу та снігової заметілі важко було побачити щось навколо.
Несподівано я побачила чоловіка, який лежав прямо на трамвайних коліях і не рухався. Я придивилась пильніше і побачила, що він не піднімається. В цей час на нього не відреагувала жодна людина, всі продовжували байдуже чекати на трамвай.
Чоловік намагався піднятись, але не зміг через дуже слизький асфальт. Зовнішній вигляд потерпілого не викликав ніяких негативних думок. Це не був безпритульний чи п’яний молодик, а гарно одягнутий чоловік. Ніхто не підійшов і не допоміг піднятись, ніхто не протягнув руку допомоги. Я перелякалась, бо до місця цих подій під’їжджав трамвай. Якби водій транспорту не побачив нерухоме тіло, то могла б статись трагедія. Я швидко побігла до чоловіка і допомогла йому піднятись. Переляканий та нерухомий постраждалий не мав сил піднятись. Я підіймала його за руку, була для нього підтримкою. Через деякий час нашого намагання піднятись, до нас підійшов молодик і допоміг бідному чоловікові.
Потерпілий мав страшний вигляд: його тіло тіпалось від переляку, обличчя почервоніло, а подих розривав груди. Він не міг заспокоїтись та вимовити жодного слова. Така нервова ситуація дуже негативно вплинула на чоловіка. Через деякий час він трішки заспокоївся та став дякувати мені та обіймати. Його слова просто піснею стали для моєї душі. Мені стало так приємно від того, що в мене ще залишилась якась частинка людської якості і я змогла допомогти іншій особі. В цей час всі оточуючі продовжували просто стояти та споглядати за дійством.
Ця ситуація показала всю людську суть та байдужість. Доброта та турбота про інших відмирає у душах сучасних людей. Нам треба швидко змінюватись і задуматись над тим, що колись і нам стане в пригоді чиясь підтримка, а інші будуть просто стояти обабіч і байдуже спостерігати.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|