Все школьные сочинения по литературе

Я навчаюся в чудовій школі! Пам’ятаю свій шкільний перший день: це було незабутньо! Моя перша вчителька взяла мене за руку і привела до затишних класних стін, де я зустріла перших друзів, котрі зі мною і по цей день. Мені здається, що перші роки навчання в школі – найсвітліші для кожного школяра. Особисто для мене це були найкращі добра, сповнені такою кількістю світла, добра та любові, що забути їх просто неможливо. Інколи я повертаюся до свого колишнього класу, а там вже навчаються інші дітки, котрі сидять за партами вже іншого кольору, читають вже інші книги. Клас змінився: нові батьки обставили його новими меблями, придбали туди сучасний телевізор та комп’ютер. Але атмосфера навчання, духовної краси та натхнення там залишилась. І я ніколи не забуду те, яким був той клас, коли там навчалась я.

В будь-якій країні існують свої проблеми: великі і маленькі, значні і не дуже, ті, що потребують швидкого вирішення та ті, що замовчуються. Можливо, нам здається, що десь життя краще, але я впевнена, що в кожній країні світу будуть свої незадоволені громадяни і не зовсім вдалі кроки державного уряду.

В Україні часто піднімають питання про двомовність, котре формулюється таким чином: бути чи ні російській мові другою державною мовою? Яка мова по-справжньому утискається в нашій державі і потребує захисту? Ця тема є величезною проблемою для багатьох політиків, політологів, соціологів. Її використовують для спекуляцій та розпалювання ворожнечі між громадянами нашої країни.

Уявіть собі ситуацію, що вчені віднайшли листа з минулого настільки далекого, що навіть не існувало тоді ні міст сучасних, ні держав? Зараз ми знаємо, коли приблизно люди навчилися писати і все, що було створено і зроблено до того часу, залишається для нас за великою завісою. Аж раптом знаходиться лист – заповіт предків, котрий вони залишили нам, людям 21 століття. Що б там було написано?

Для мене мораль – це правила, котрі не прописані в жодному підручнику, їх ми не зустрінемо в конституції чи законах, але вони існують. Якби їх не було, суспільство би швидко знищило саме себе. Вони регулюють поведінку між людьми, визначають певні норми поводження одне з одним, допомагають всім і кожному почувати себе в світі комфортно та захищено.

В світовій літературі існує певний набір тем, котрі є вічними у будь-яку епоху: дружба, війна, стосунки батьків та дітей, кохання… Остання є особливою, оскільки вона, напевне, є джерелом натхнення для митців у всіх галузях мистецтва: літературі, музиці, кіно, драматургії. Трагедія, котру розіграв у своїй п’єсі Вільям Шекспір – вічна. Адже сюжет цього твору ставить в центр уваги найвеличніше з людських почуттів, те, що надихає всіх у всі часи та епохи – кохання. Однак Шекспір обрав найтрагічніший варіант розвитку подій – кохання, котре приречене на засудження, котре не має права на існування.

В дикій природі, як правило, тварини змушені добувати собі харчі, прикладаючи чималих зусиль. Так мавпа повинна вилізти високо на дерево щоб зірвати з гілочки якийсь фрукт чи ягоду. Проте все змінилось, варто було такій мавпі усвідомити свої можливості, а саме те, що вона може добувати собі харчування більш продуманим способом (використовуючи палицю для того щоб збити бажаний фрукт - там де вона не дотягувалась до нього, або камінь - для того щоб розбити горіх). А якщо вона ще при цьому скооперується з іншими мавпам, то від цього буде взагалі втричі більше користі (можна захищати "свою" територію від інших звірів. І ці тваринки навчились працювати. Хоча це був примітивний труд - вони всього на всього збирали плоди з дерев та кущів, проте певна організованість в діях і використання підручних засобів давали свій результат.

У кожній школі ми вивчаємо історію. Більше того, мені відомо, що на перших курсах всіх спеціальностей – від фізиків до філологів – студенти теж вивчають історію України. Для чого стільки історії? Чому необхідно настільки занурюватись у минуле?

Можливо, хтось вважає, що це занадто багато і практично некорисно. Але я вважаю, навіть не дивлячись на те, що інколи я дуже не люблю уроки історії, що це дуже корисні для нас знання. Нас не змушують вивчати детально історію чужих країн, ми вивчаємо історію своєї Батьківщини. А вона дуже нелегка, сумна і складна. Там стільки трагічних подій, скільки болю, стільки жертв, що інколи читати її дуже важко, особливо, коли ще ознайомлюєшся зі зразками літератури художньої про певні часи та епохи. Але ми всі – студенти та школярі – майбутнє нашої країни. На нас покладено велику відповідальність.

На мою думку, людські мрії – це щось таке змінне та плинне, що ніколи не буде стабільним. Адже ми ростемо, змінюємось, розвиваємося. Наші мрії змінюються разом з нами. Маленька дитинка може відчайдушно мріяти про якусь ляльку чи поїздку в парк, до моря чи до озера. Але доросла людина вже не буде мріяти про це: це для неї стане доступним, відкритим. Вона буде жадати того, що вона не може отримати просто так.

Мої мрії для когось можуть здатися дуже банальними. І я не впевнена, що через кілька років вони будуть для мене актуальними. Але ж це і краще: коли мрії стають реальністю, треба цінувати те, що життя при підносить такий подарунок. Якщо відкинути все і просто помріяти, то я можу розказати про себе наступне.