У кожній школі ми вивчаємо історію. Більше того, мені відомо, що на перших курсах всіх спеціальностей – від фізиків до філологів – студенти теж вивчають історію України. Для чого стільки історії? Чому необхідно настільки занурюватись у минуле?
Можливо, хтось вважає, що це занадто багато і практично некорисно. Але я вважаю, навіть не дивлячись на те, що інколи я дуже не люблю уроки історії, що це дуже корисні для нас знання. Нас не змушують вивчати детально історію чужих країн, ми вивчаємо історію своєї Батьківщини. А вона дуже нелегка, сумна і складна. Там стільки трагічних подій, скільки болю, стільки жертв, що інколи читати її дуже важко, особливо, коли ще ознайомлюєшся зі зразками літератури художньої про певні часи та епохи. Але ми всі – студенти та школярі – майбутнє нашої країни. На нас покладено велику відповідальність.
Лише знаючи помилки минулого, ми можемо не допустити їх в майбутньому. Той, хто не знає своєї історії, не може мати місця в житті. Ми всі знаємо історію свого народження: хто наші батьки, де ми виросли, які ми традиції мали. Кожен пам’ятає щось зі свого дитинства, знає своїх дідусів та бабусь. Це все формує наші цінності, наш світогляд. Саме так ми стаємо людьми з якимись поняттями про добро, зло , любов, справедливість. В масштабах країни все так само: треба знати шлях, який пройшла земля, де ми мали честь народитися. А наша земля пройшла дуже нелегкий шлях. Як би боляче не було, ми маємо бути знайомі з усіма тими трагедіями, котрі торкнулися наших предків. Серед загиблих від голоду, війни чи репресій могли бути наші прабабусі, прадідусі. Ціною їхнього життя ми сьогодні ходимо до школи під мирним небом і хоча б інколи ми маємо згадувати все це, щоб передати наступним поколінням.
Звичайно, спостерігаючи за тим, як будується наша країна сьогодні, важко повірити в те, що всі ті люди знають історію України. Багато помилок повторюється. Але як би там не було – все йде на краще. Наша держава дуже юна, а історія її дуже багато і вимагається багато часу для того, щоб побудувати успішне життя. Колись на заміну сучасним керівникам прийдемо ми. Наші однокласними будуть міністрами, депутатами, президентами, тоді на їхні плечі буде покладену цю велику ношу – піклуватись про український народ. І від того, що сформується в нашій свідомості, які цінності будуть пріоритетними, а що ми відкинемо від себе, залежать наші майбутні вчинки. Якщо в сучасних школярів буде поняття про чесність, про важливість історичною пам’яті, необхідність турбуватися про ближніх, про важливість відповідальності, то в майбутньому це будуть саме ті спеціалісти, котрі зможуть підняти державу. А люди, які думають лише про себе, які не мають уявлення ні про історію, ні про її уроки, ті будуть егоїстичними міністрами та депутатами, котрі будуть працювати лише для власної наживи.
Без минулого немає майбутнього. Не знаючи свою історію, ми не матимемо опори для того, щоб йти в майбутнє і будемо робити це наосліп, хапаючись за першу протягнуту нам руку. Це не приведе до добра. Саме для цього ми вивчаємо історію, саме для цього треба знати свій минулий шлях: щоб ясно дивитись на сьогодення і чітко планувати свої майбуття так, аби оминути негаразди та проблеми. Якщо взяти для прикладу окрему людину, то вийде така картина: людина, яка в 20 років, наприклад, не пам’ятає себе, не знає, хто вона і звідки, не зможе адекватно існувати в світі. Вона буде довіряти всім і кожному, вона буде йти, не знаючи дороги. Адже неможливо так існувати нормально! І навпаки: той, хто має досвід, хто усвідомлює його, усвідомлює свої помилки та промахи, зможе крокувати вперед. Можливо, цей шлях буде трішки невпевненим, але він буде надійним і обов’язково приведе до успіху.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|