Я навчаюся в чудовій школі! Пам’ятаю свій шкільний перший день: це було незабутньо! Моя перша вчителька взяла мене за руку і привела до затишних класних стін, де я зустріла перших друзів, котрі зі мною і по цей день. Мені здається, що перші роки навчання в школі – найсвітліші для кожного школяра. Особисто для мене це були найкращі добра, сповнені такою кількістю світла, добра та любові, що забути їх просто неможливо. Інколи я повертаюся до свого колишнього класу, а там вже навчаються інші дітки, котрі сидять за партами вже іншого кольору, читають вже інші книги. Клас змінився: нові батьки обставили його новими меблями, придбали туди сучасний телевізор та комп’ютер. Але атмосфера навчання, духовної краси та натхнення там залишилась. І я ніколи не забуду те, яким був той клас, коли там навчалась я.
Хоча початкова школа залишилась давно позаду , я досі пам’ятаю той клас. Стіни були пофарбовані в ніжно-зелений колір. В мене вони завжди асоціювалися з яскравою лісовою полянкою, де так чудово гуляти та відпочивати. Чиїсь турботливі батьки перетворили їх на справжнє диво! Вони були всіяні ніжними рожевими та жовтуватими квітами, котрі було так приємно спостерігати на перервах.
Клас був дуже затишний. Там було багато поличок з різними книгами. Вчителька люб’язно поповнювала колекцію нашого куточка для читання. Вона намагалась завжди поповнювати його найцікавішими книжковими та журнальними новинками для того, щоб ми долучалися до читання. Ніде більше я не зустрічала такого прагнення навчити дітей любові до друкованого слова! На перервах ми не гасали коридорами, а сідали на м’якому килимочку біля однієї з шаф і вчителька, наша шкільна мама, читала нам цікаві історії зі своїх книг. Ми навіть часом засмучувались, коли дзвенів дзвоник і треба було йти на урок.
В нашому класі також були величезні вікна. Восени та навесні ми відчиняли їх, щоб свіже повітря проникало в класну кімнату. Ми часто задивлялися на шкільне подвір’я і вчителька завжди нас повертала в атмосферу уроку. З вікна відкривався вид на місце, де проходили урочисті лінійки з приводу початку та кінця шкільного року. Наприкінці травня старшокласники проводили там репетиції шкільного вальсу і всидіти на уроках було просто неможливо, адже з наших вікон відкривався вид прямісінько на танець! Одного разу вчителька зупинила урок та дозволила нам милуватися красою вальсюючих. «Одного разу, - мовила вона, - ви будете на їхньому місці». Ми тоді навіть не зважали на ці слова, здавалось, що це буде так нескоро! Однак це настане всього за кілька років.
Ще в класі ми мали шкільний куточок. Малі діти шалено люблять різних тваринок і ми не були винятком. В нас жили акваріумні рибки, хом’ячок, равлик та черепаха. Доглядом за такими улюбленцями нас привчали до відповідальності. На їх прикладі вчителька розповідала нам про те, що тваринки потребують любові, турботи та уваги. Що, наважившись одного разу завести домашнього улюбленця, ти повинен погодитись надавати його всю необхідну допомогу. Тому в нас не було дітей, котрі сліпо бажали собаку чи котика: всі завжди розуміли, що це неабияка відповідальність! Однак всі із задоволенням годували рибок та черепаху, міняли соломку хом’ячку та гралися з ним. Поруч з тваринним куточком ми мали куточок рослин. Там стояли різні декоративні кімнатні квіти, котрі ми теж поливали та доглядали. Наша вчителька дуже любила їх! Тому батьки на всі свята дарували їй якусь особливу квітку, а вона дуже раділа.
Початкова школа – це приємний острівець спогадів в моїй пам’яті. Треба частіше навідуватися до першої вчительки і не забувати про ту любов, що вона нам подарувала!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|