У кожної людини є справа, котра приносить їй задоволення. Я вважаю, що так має бути, бо займаючись тим, що людині до вподоби, вона розкриває свої таланти. До того ж улюблена справа може стати в майбутньому професійним хобі або тим, що приносить дохід. Але для того, щоб знайти таку справу, треба багато чого спробувати
Коли мені було 3 або 4 роки я була дуже зацікавленою у всьому дитиною. Мені подобалось робити абсолютно все! Моя мама пропонувала мені різні види творчості. Що ми з нею тільки не робили! Ми малювали, виліплювали з пластиліну різні фігурки, займались аплікацією, шили, вишивали та в’язали. Я пробувала все, але мене не вистачало довше, ніж на годину. Однак все змінилось, коли я відкрила для себе нову справу: читання. Після перших 10-15 прочитаних книг, я взялась за ручку і почала писати власні твори. Траплялись в моєму «творчому доробку» і поезії. Це стало справжнім захопленням душі!
Потім почалась школа. Час від часу я записувала до свого зошита якісь казки, історії, з захопленням ділилась ними зі своєю першою вчителькою. Пам’ятаю яскраво, як я стою перед класом та читаю всім книжечку «власного виробництва» про якісь лісові пригоди: склеєні між собою 5-6 аркушів паперу з картонною титул кою та ілюстраціями.
Зараз моя улюблена справа трішки трансформувалась. Я відвідую заняття гуртка журналістики. Там наша команда працює над створенням районної дитячої газети для дітей. І це мене по-справжньому захоплює! Ми продумуємо кожен номер дуже ретельно, старанно відбираємо матеріал, приміряємо на себе образ справжнього журналіста. Моє завдання полягає в тому, щоб писати статті на якісь цікаві теми. Наприклад, я писала одного разу про те, чого ворогують паралельні класи в школі, або що важливіше: кохання чи навчання? Та на поезію мене інколи теж тягне. Я пишу вірші про все на світі: про школу, друзів, батьків, вчителів, про життя та любов. І інколи мені дозволяють публікувати їх в тій газеті. У мене є ідея: запропонувати нашому керівнику гуртка відкрити нову рубрику, кілька сторінок, де школярі могли б ділитися власними поетичними творіннями.
Наш гурток – це місце, де ми відпочиваючи, працюємо, спілкуємося, вирішуємо різні проблеми. Тут ми потрошку дізнаємося про те, як працює редакція газети, що таке видавничий процес, як взагалі до нас доходять паперові газети. Ми інколи беремо участь в різних конкурсах та займаємо там призові місця. Мені подобаються такі поїздки: ми буваємо в різних містах, знайомимося з такими ж як ми школярами, котрі захоплено працюють над якимось спільним проектом. Участь в конкурсах відкриває багаті можливості для нових знайомств та вражень. Після кожної такої поїздки ми повертаємося сповнені нових позитивних емоцій та спогадів. Повертаючись додому, ми знову працюємо над своїм проектом: думаємо, як зробити нашу газету ще цікавішою для школярів, який матеріал буде цікавим різним дітям та підліткам, як його краще розмістити та оформити. Робота з текстами – це те, що приносить мені справжнє задоволення. Напевне, після закінчення школи, я задумаюсь про те, щоб зробити журналістику та редагування своєю професією. Це ж так цікаво спостерігати за тим, як із якогось єдиного маленького колективного задуму пізніше народжується справжнє паперове диво, покликане дарувати навколишнім людям захоплення та нову інформацію! Цей процес справді дуже цікавий, тому я буду продовжувати відвідувати свій улюблений гурток, щоб ще більше дізнатися про це, занурюватись і, коли настане момент, в який я буду вимушена зробити вибір професії, я не буду довго думати і займусь тим, що подобається мені найбільше!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|