Все школьные сочинения по литературе

Для мене мораль – це правила, котрі не прописані в жодному підручнику, їх ми не зустрінемо в конституції чи законах, але вони існують. Якби їх не було, суспільство би швидко знищило саме себе. Вони регулюють поведінку між людьми, визначають певні норми поводження одне з одним, допомагають всім і кожному почувати себе в світі комфортно та захищено.

Однією з найважливіших, на мою думку, етичних норм є поняття толерантності. Воно полягає в тому, що люди повинні приймати і не судити людей за їхні погляди, віросповідання, колір шкіри чи інші якісь критерії. Всі люди надзвичайно різні: ми ростемо в різних родинах, кожна з яких – це окремий мікросвіт зі своїми традиціями та особливостями. В різних умовах виростають і різні особистості. З першого погляду не можна сказати про людину абсолютно нічого. Ні її мова, ні її одяг, ні її звички не є критерієм для визначення її людських рис.

Показовим прикладом для цієї проблеми є одна відома причта. Один чоловік їхав в потязі, а навпроти нього сидів батько з дорослим двадцятирічним сином. Хлопець раз по раз вставав зі свого місця та захоплено коментував все, що було довкола нього. Він казав різне: «Тату! Дерева! Тату! Машини! Тату, дивись, які гарні хмари!». Чоловік навпроти спочатку дивувався, а тоді почав дратуватися. Врешті він вирішив зробити зауваження молодій людині та його татові.

- Перепрошую, - мовив він, - але мені здається, так неможна.

Батько з сином переглянулись і притихли,але згодом ситуація повторилась. Хлопець раз по раз вставав зі свого місця, захоплено озвучував те, що він бачив, те, що минав потяг, сміявся, а часом навіть ледве не плакав від радощів. Чоловік вже не міг цього витримати та тихенько мовив батькові:

- Я гадаю, вашого сина варто було б показати лікареві. – таке зауваження здалося для нього дуже слушним, він подумав, що батькові, напевне, мало хто про це скаже через ввічливість, адже така поведінка дорослого хлопця не є нормальною.

На що батько всміхнувся і відповів:

- Ми тільки від нього. Мій син щойно побачив вперше за багато років світ. Йому нарешті вилікували зір!

Зрозуміло, що чоловік лише знітився і тепер ця ситуація постала перед ним зовсім в іншому світлі. І ставлення його до чужого дивного хлопця кардинально змінилося. Як же йому стало незручно та соромно! Ця історія стала для нього уроком на все життя: не треба зачіпати чуже життя.

Ця історія навчає нас не судити людей за першим враженням. Ми ніколи не будемо знати всієї правди про чужу людину, про її внутрішній світ та переживання, ніколи не зможемо осягнути до кінця причини, через які вона обрала той чи інший світогляд. Врешті решт, наші власні погляди теж для когось можуть здаватися дивними та незрозумілими, але ж така позиція по відношенню до нас образлива! Чому ж тоді можна дозволяти собі думати так про інших людей?

Саме до цього закликає толерантність. Хтось займається футболом, хтось – танцями, хтось розмовляє українською, хтось – російською, у когось світлий колір шкіри, а в когось батьки емігранти і він має темний колір. Дещо з цього ми обираємо, дещо – даровано нам природою. В цьому наша краса і унікальність, в цьому полягає різнобарв’я нашого життя. Уявіть собі світ, де всі були б однаковими за поглядами, зовнішнім виглядом та звичками? Жити було б дуже нудно, нецікаво! Люди за природою своєю прагнуть відрізнятися, бути іншими. Навіть абсолютно однотонне людство рано чи пізно прийшло б того, що хтось би вирізнявся.

Тому варто поважати одне одного, шукати в своїх близьких і друзях не тільки спільне, але і те, що відрізняє їх від нас. Це робить нас ближчими, духовно багатшими, розширяє наш світогляд.