Спорт повинен бути в житті кожної людини. І не лише тому, що спорт – це здоров’я нашого тіла, це в свою чергу є запорукою довгого щасливого життя. Це теж правда, але для мене заняття спортом – це ще одна можливість у життя відкрити для себе нові знайомства та свої нові можливості. Спорт виховує силу волі, силу духу, він мотивує долати себе та робити нові відкриття. В спорті людина може відкрити всі свої риси характеру, адже він дуже виховує стійкість, терпіння, само мотивацію. Інколи ти не маєш бажання займатися, але коли згадуєш про свою мрію, свої плани, то береш себе в руки та робиш те, що мусиш, маленькими кроками йдеш до великої для себе мети. В цьому найголовніша цінність спорту: в його виховному потенціалі.
В своєму житті я пробувала різні види спорту. Колись мені доводилось займатися катанням на роликах, але згодом мені це набридло. Потім я спробувала грати в волейбол: це було цікаво та весело! Я була членом шкільної збірної по волейболу,ми займалися в спортзалі тричі на тиждень, брали участь в різних змаганнях та перемагали. З того часу в мене залишилось не тільки багато грамот та медалей, але і чимало нових друзів в різних містах. Але в 9 класі мені це набридло чомусь. Я вважаю, що в тому, що щось набридає, немає нічого поганого. Треба пробувати, шукати себе, відкривати для себе щось нове. І якщо не підійшов один вид спорту, то інший обов’язково підійде. Паралельно з волейболом я займалась фігурним катанням на ковзанах. І це саме той вид діяльності, який я досі не залишила і не збираюсь, бо я отримую від цих занять величезне задоволення!
На ковзани я вперше встала, коли мені було 4 роки. Кататись мене навчив тато та міській ковзанці. Вже тоді мені подобалось те, як швидко мчать по льоду люди в цьому дивному взутті із лезом і будь-що я хотіла навчитись так само! Це виявилось нескладно. І через півроку я вже бігала не гірше будь-якої дорослої дівчини. Через якийсь час батьки побачили, що в мене добре виходить я постійно хочу вчитись ще і ще. Вони записали мене на індивідуальні заняття з тренером, щоб я навчилась робити це ще більш професійно. З того часу почалась моя любов до катання на ковзанах.
Фігурне катання – небезпечний, але дуже красивий спорт. Я дуже люблю переглядати в Інтернеті відеоролики, які зображують різних професіоналів. Те, з якою легкістю вони виконують різні трюки, як просто і швидко вони мчать по льоду, підстрибують, перевертаються, підлітають мене одночасно і лякає і захоплює. Від деяких трюків справді перехоплює подих. Але я не боюсь: я навпаки жадаю навчитись робити так само! Можливо, я не стану відомою спортсменкою в цій галузі, але я хочу навчитись робити хоча б половину з того, що роблять вони. Мені здається, це вимагає величезної роботи над собою, витримки та зосередженості.
Я займаюсь фігурним катанням двічі на тиждень. На жаль, навчання в школі забирає багато часу, до того ж треба готуватися до іспитів. Я ніколи не ставила за мету зробити своє захоплення спортом професійною діяльністю, адже в мене є ще інші улюблені справи ,в який я бачу реалізацію себе. Однак спорт для мене – невід’ємна частина життя. Хотілось би, щоб я завжди мала можливість займатися і не втрачати набуті навички та вміння. Взимку у мене більше можливостей: я можу вийти на міську ковзанку, взяти свої старенькі ковзан та повернутися у дитинство, але я вже не так дівчинка, котра несміливо трималась за бортик. Тепер, можливо, те, що я вмію, надихне ще якусь маленьку дівчинку, котра, як і я колись, вийшла вперше на ковзанку. Адже так і народжуються мрії: ми дивимось на когось, вони нас надихають і ми змінюємось, будуємо нові плани.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|