Моє рідне місто не славиться статусом столиці чи районного центру, не має широкої транспортної розв’язки чи визначних пам’яток. Але цим воно і прекрасне – своєю затишністю, своєю особливою історією. Наші маленькі місцеві пам’ятки – то велике багатство для кожного жителя нашого міста. Найменші дітки знають, що в нашому місті народився перший український космонавт, що саме тут було виведено сорт яблук симиренка, що тут діє один з найбільших цукрових заводів, що саме тут знаходиться чи не найбільший військовий аеродром в країні. Звичайно, кожне місто може похвалитися такими маленькими досягненнями, але для кожного міста вони – величні і кожне місто ними пишається.
Моє місто, моя маленька батьківщина… Гине помалу твоя колишня військова слава і линуть звідси люди шукати кращого життя. Те, що було серцем і артеріями нашого міст - літаки – вмирає, залишаються лише ті, хто знайшов тут справжню родину та прилисток. І воно по-маленьку починає відроджуватися, повільно, мляво, але місто зростає та напувається любов’ю тих, хто все-таки вирішив бути тут. Тут кожна вуличка для мене – рідна, тут досліджений кожний куточок і кожна доріжка. дорога від дому до школи, стежинки в парку, центральні затишні вулиці та мальовничі околиці міста – ці місця стали рідними і забути їх я ніколи не зможу. Розкидані містом ошатні крамнички, супермаркети, прибрати алеї, засаджені деревами… До того ж, моє місто – надзвичайно зелене та красиве. Тут дуже багато дерев та квітів, котрі тішать око кожної весни. У великому місті відчуваєш якусь скутість та обмеженість, а в такому, як моє рідне місто – відчуваєш свободу, навіть дихати легше.
Коли учні закінчують школи, більшість прямує до столиці, здобувати вищу освіту. Я теж буду вимушено залишити місто, але я завжди буду повертатися до нього, бо тут мій дім, тут моє дитинство і моя шкільна пора. І тут душа по-справжньому відпочиває, набирається сил. Звідси багато хто їде, але сюди всі повертаються. Бо тому, хто виріс в такому мальовничому місті душно в столичних квартирах, не вистачає кисню в тісних сірих коробках київських дворів.
Моя місто – маленька перлинка України. Таких міст в Україні багато – маленькі, затишні, вони манять своєю простотою та чистотою до себе в гості і той, хто побував тут одного разу, захоче повернутися туди ще раз. До нас часто переїздять жити жителі ближнього райцентру, а часом навіть і столиці. Бо тут по-справжньому дружня і затишна атмосфера та легке повітря.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|