Коли настає весна, ми з родиною виїжджаємо на дачу. Цей любий серцю куточок знаходиться за кілька кілометрів від мого міста. І це насправді можна назвати райським природним куточком, бо тут природа живе і буяє як ніде в моєму місті.
Вздовж дороги розквітають різноманітні дерева: вишні, яблуні, абрикоси. Вони чарують не лише своїм виглядом, але і ароматом, даруючи людям впевненість у тому, що нарешті насправді настала весна. Дерева тягнуть до неба свої розлоге гілля і так любо розстелити під одним із них ряднину, лягти та спостерігати увись. А відкривається небачене дійство! Весну тоді сприймаєш всіма органами свого чуття! Очам відкривається небаченої краси весняне небо, де-не-де усіяне купчастими хмарками, котрі ніби човники пливуть в незвідані далі. Вони набувають чудної форми і іноді з друзями так цікаво гадати, на що ж схожа ця чи та хмарка? На котика? На собачку? Чи, можливо, вона має форму серця? Розкішне гілля тягнеться до сонця, вкрите ще несміливими зеленими листочками та першими квіточками. Воно простягає свої гілочки увись, ніби хоче спіймати хмаринку або доторкнутися до сонця. А які витають в повітрі аромати… Весна! Весна прийшла – тільки такі думки спадають, тільки це хочеться говорити і відчувати. А найголовніше відчуття в цю хвильку – це внутрішній трепет душі, котрий готується до відродження природи, до пробудження від холодного зимового сну та готується до підготовки до шаленого літа!
На нашій дачі чудовий вид відкривається також і з вікна – простягнулась з півночі на південь широко водна річечка, вздовж берегів якої милуються на свої відображення у воді молоді верби. Поверхня води, відбиваючи колір неба, вилискує на сонці ідеальною синявою, хлюпотять маленькі хвильки, набігаючи на пологий берег. Де-не-де вистрибне з води на поверхню рибка та знову плюхнеться у воду. Ніби перевіряє, чи тепло на вулиці? Чи є вже сонечко? Чи можна підпливати ближче до поверхні? Задоволена, рибка повертається під поверхню води, донести своїм товаришами щасливу новину: так, весна вже тут! Верби купають свої гілля в річці. Колихаються вони під легеньким вітерцем, колишуть воду, бавляться з нею, щасливі, що нарешті розтанув холодний лід, розпустилися маленькі листочки і нарешті можна радіти теплій водичці та відчувати її на собі.
Все кругом цвіте, все кругом прокидається та готується до затяжного літа. Як людина прокинувшись, потягується, так природа, пробудившись, розпускається та витягується до сонця.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|