Все школьные сочинения по литературе

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Поезія Максима Рильського, написана у 1958 році залишається актуальною і до сьогоднішнього часу. Ці рядки стали пророчими і сьогодні вони звернені до кожного з нас. Не існує нації без своєї мови і ми повинні пам’ятати цю святу істину і передавати її майбутнім поколінням. Любов до своєї Батьківщини, до рідної мови, до батьків, які дали тобі життя - це духовні найдорожчі цінності кожного із нас, це - показник культури нації та її освіченості.

«Життя прожити – не поле перейти» - каже народна мудрість. Взагалі народна творчість – казки, легенди, приказки, прислів’я – так і майорить влучними висловами чи то роздумами про життя. Тисячі філософів, поетів, мудреців та і простих людей мільйони разів ставили собі запитання: що то є життя? В чому його сенс? Як розгадати загадку життя? З чого воно починається і що має за мету? Сотні відповідей, мільйони припущень, жодного рішення… Життя – загадка, як не крути.

Наша природа багата та різнобарвна. У світі існує сотні тисяч, мільярди рідних видів рослин. Так само нашу планету населяють десятки, сотні, тисячі, мільйони різних тварин. Великі і маленькі, хижаки й травоїдні, на суші й у водоймищах – природа заселила різноманітними тваринами кожен куточок. В наш час безпека та існування деяких видів тварин опинилися під загрозою. Люди полюють на коштовне лисяче хутро, нещадно знищуючи цілі зграї тварин. Браконьєри полюють на диких кабанів. Скільки беззахисних тварин загинуло від кулі горе-мисливців! Крім того, людство знищує ліси, висушує болота, а це призводить до того, що можуть зникнути цілі популяції тварин, які живуть у цих природних зонах. Незабаром може настати такий час, коли деякі види тварин ми зможемо побачити лише на сторінках підручників, а не у живій природі. Що має зробити людство, щоб уникнути катастрофи у світі тварин? У кожній країні існує чимало заповідників. Їхня мета – зберегти рослини та тварини у їхньому природньому середовищі існування. У нашій країні одним з найбільших заповідників є «Асканія Нова». Коли потрапляєш туди, то здається, ніби знаходишся в іншому світі – світі, який не зіпсований руйнівним втручанням людини. Під лагідним сонячним промінням тут ростуть та квітнуть рослини й дерева, а серед них гуляють звірі. Кого тільки тут не побачиш! Ось великий лось із розлогими рогами вийшов з кущів, ось попід деревами пробігла лисичка, махнувши у траві рудим хвостом. Тут вони у безпеці. Тут на них ніхто не має права зазіхати.

Минулого літа ми з батьками їздили на море. Протягом двох тижнів ми жили у мальовничому місті Одеса. Наш маленький будиночок розташовувався недалеко від узбережжя, тому у будь-який час я могла милуватися красою Чорного моря. Я бачила його у різний час доби і за різної погоди і можу впевнено стверджувати, що море завжди прекрасне. У спокійну, тиху погоду воно синє-синє, його поверхня гладенька і тільки інколи пробігаю легкі хвилі із кучерявими гребінцями піни. Це називається штиль. Коли море спокійне, можна сміливо сідати на катер і плисти. Раніше мені здавалось, що море не має меж, і якщо поплисти на човні далеко-далеко, навкруги буде лише вода, а десь на обрії вона поєднується з небом. Але я знаю, що на у Чорного моря є береги і на них розташовані інші країни. Наприклад, якщо поплисти від Одеси на південь, то можна опинитись у Туреччині. Коли погода псувалась, море лютувало. Воно ставало темним, майже чорним. Тепер я розумію, звідки походить назва цього иоря. Його хвилі ставали величезними і билися об берег із такою силою, ніби хотіли розбити розтрощити і камені, і пірс, і все, до чого могли дістати. У шторм дуже небезпечно виходити у відкрите море. Сильні хвилі можуть потопити корабель. Та й просто купатися у морі також неможна, бо навряд чи в когось вистачить сили боротися зі стихією. Тому набагато безпечніше буде перечекати негоду на березі, здаля спостерігаючи та дивуючись цій надзвичайній красі та величі моря.

Наше життя сповнене яскравих подій та емоцій. Свята прикрашають наші сірі будні і розфарбовують їх різнокольоровими барвами. У кожного народу є свої національні свята. Батьки з малих років розповідають дітям про традиції свого народу та свята. Для українців традиційними народними святами є Різдво та Великдень. З цими урочистостями пов’язано чимало традицій та обрядів. Наприклад, на Різдво кожна родина повинна приготувати Святу вечерю, що має складатися з дванадцяти пісних страв. Діти у переддень Різдва співають колядки та ходять від хати до хати, сповіщаючи про те, що народився Христос. Дорослі за цю радісну звістку нагороджують колядників цукерками та іншими ласощами. На Великдень обов’язково потрібно спекти паску та розфарбувати писанки. До речі, писанки та крашанки є традиційними зразками саме української культури, а орнаменти, які на них наносять за допомогою фарби та воску, мають дуже важливе, інколи навіть магічне значення.

Упродовж багатьох віків свого існування людство невпинно шукає відповідь на запитання: «Що таке щастя?» Однозначної відповіді й досі не вдалося знайти.

Сучасне покоління, покоління двадцять першого століття, здавалось би, має усе, для того, щоб почуватися щасливим. Ми живемо у теплих комфортних будинках, у нас є гаряча вода. Ми можемо будь-якої миті почути голос рідної людини, навіть якщо вона знаходиться за сотні або навіть тисячі кілометрів від нас, за допомогою мобільного телефону. А за допомогою Інтернету, ми можемо ще й побачити одне одного, скориставшись спеціальною програмою відео дзвінків. Але чому ж тоді все одно багато хто з нас не почуває себе щасливою людиною? Що потрібно людині для щастя? Чи існує універсальний рецепт, чи є формула щастя?

У світі існує величезна кількість надзвичайно красивих місць. Кожна країна може похизуватися своїми особливими визначними місцями, які вже стали візитними картками цілих народів. Наприклад, символом Парижа та й загалом Франції є Ейфелева вежа. Символом Риму та Італії є Колізей. Символами Лондона та усієї Великобританії є Біг Бен та Бруклінський міст. Символом Сполучених штатів Америки є Статуя Свободи. Цей перелік можна продовжувати дуже довго.

Я мешкаю у місті Харкові. Моє місто мені дуже подобається. У будь-яку пору року воно прекрасне. Взимку воно схоже на чарівну країну Снігової Королеви. Кожна будівля під сніговою завісою перетворюється на химерний замок. Здається, що ось-ось з-за рогу з’являться срібні крижані сани, а в них сидітиме сама Снігова Королева. Вона розсипатиме навколо крижані іскри, від чого місто ставатиме ще красивішим. Навесні моє місто зелене-зелене. Навкруги усе квітне і здається, що увесь світ від того стає кращим і добрішим. Восени наше місто стає золотим, бо жовте листя, яке падає з дерев вкриває тротуари і площі.