Все школьные сочинения по литературе

Ліна Костенко в одному зі своїх віршів написала: «Поезія – це завжди неповторність…» Здавалось би, що таке вірш? Це слова, побудовані певним чином у рядки, які римуються. Скільки ж може існувати варіантів побудови такого ліричного поетичного твору? Як виявляється, безліч. Щоразу читаючи вірш, ми відкриваємо для себе новий світ. Кожен поет, використовуючи одні й ті самі слова, торкаючись однієї й тієї самої теми, напише вірш, який буде неповторним та унікальним.

Найпопулярнішою, на мою думкою, темою для поезії є кохання. Це тремтливе, ліричне, ніжне та романтичне почуття, безперечно, торкалося серця кожної людини. У кожного поета, якою б мовою він не писав, знайдеться у творчому доробку низка віршів про любов. Можливо, це будуть тужливі пісні про нещасливе кохання поета, яке не знайшло взаємності у серці обраниці, але стало натхненням для створення прекрасних ніжних рядків. А можливо, навпаки, це будуть щирі рядки із палкими зізнаннями, натхненні взаємністю своїх почуттів. У будь-якому випадку це будуть слова, зрозумілі та близькі кожному з нас. У цьому й полягає призначення поезії – вона повинна торкатися серця кожного читача.

У сучасному світі усе менше часу залишається для книжок і зокрема для поезії. Увагу молоді привертають лише ґаджети, інтернет та соціальні мережі. Але так здається лише на перший погляд. Насправді, завжди, у всі часи існують люди, закохані в поезію. Я люблю читати. У мене вдома багато книжок. І так само я дуже люблю поезію. Багато своїх улюблених віршів я знаю напам’ять. Найбільше я захоплююсь творчістю Ліни Василівни Костенко. Я вважаю її однією з найталановитіших українських поетес. У своїх віршах вона торкається усіх тем. У її доробку є і пейзажна лірика, і громадянська, і філософська, і, звичайно ж, інтимна. Темі історії України присвячена поема про сильну українську дівчину Марусю Чурай. Але мені найбільше подобаються саме вірші Ліни Костенко, які присвячені темі кохання. Ці поезії написані так ніжно, так проникливо та відверто, але водночас так зрозуміло й близько кожному. Читаючи рядки її віршів, усвідомлюєш, що це прекрасно, коли серця торкається кохання. Бо це почуття зажди облагороджує людини, відкриває в її серці нові тонкі струни, навіть якщо це почуття не взаємне, на жаль.

Поезія, так само як кохання, зачіпає найтонші струни людської душі. Писати вірші – велике мистецтво. Мені здається, що це рідкісний талант і він дається Богом лише обраним. Бо як інакше пояснити те, що з мільярдів слів поетові вдається скласти такі рядки, які будуть мелодійними, чуттєвими та просто чарівними. Поет віршами торкається сердець інших людей. Більше того, навіть коли митця вже немає серед живих, його твори продовжують жити. На жаль, давно нема серед нас Тараса Шевченка та Івана Франка, але їхні вірші і досі  живуть серед людей і не лише тому, що вони занесені до шкільної програми, а тому що їхні поезії прекрасні і досі вражають читачів.

Хай буде побільше таких щирих поетів, чиї вірші ставатимуть вічними гімнами прекрасному почуттю кохання.