Все школьные сочинения по литературе

Цього літа я гостював у своєї бабусі. Вона мешкає у невеличкому селі. Її хата стоїть недалеко від річки. Через річку перекинутий дерев’яний місток. Якщо перейти по цьому місточку на протилежний берег, то опинишся у лісі. Мені дуже подобалось там гуляти. Ліс – це не просто велике скупчення дерев та кущів. Ліс – це величезне зелене царство. Тут живуть дуби та явори, верби та берези. У лісі завжди затишно, прохолодно й тихо. Тут цвірінькають пташки та стрибають з гілки на гілку прудкі білочки. Разом з бабусею ми збирали в лісі гриби та ягоди. Це дуже цікаве, захоплююче та водночас відповідальне заняття.

По-перше, треба точно знати, які ягоди та гриби їстівні, а які отруйні. Якщо ви не впевнені стосовно того, чи можна їсти певний гриб чи ягоду, краще не їжте, бо ви ризикуєте своїм здоров’ям та навіть життям. Моя бабуся дуже добре знається на грибах та ягодах. Вона і мене навчила. Я знаю, що мухомор, наприклад, їсти в жодному разі не можна. Краще обходити стороною цей гриб, бо він отруйний. І не зважайте на те, що він такий гарний – червоний у білу цяточку та ще й зі «спідничкою» на ніжці. Його легко помітити у лісі серед трави, але його зовнішня привабливість оманлива. Найкращі гриби, ті, які можна їсти, ростуть десь, де їх не так легко й побачити з першого погляду. Вони ховаються під дерева, за пеньками. Коли ми з бабусею збирали гриби, нам пощастило натрапити на цілу галявину лисичок. Це дуже смачні гриби. Ми назбирали їх цілий кошик! Бабуся розповідала, що ці гриби назвали лисичками тому, що вони руденькі, наче хутро справжньої лиси. А ще вони такі ж хитрі, як лиси, бо вміють ховатися, і їх не так легко знайти. А ще ми назбирали багато ягід. У наших кошиках були і малина, і суниця, і  чорниця, і брусниця, й ожина. Смачно було їсти їх, просто зриваючи з гілочок. Вдома бабуся наварила смачного і солодкого-солодкого варення із цих ягід. Вона порозкладала його у банки та міцно закрила кришками. «Взимку, коли буде холодно й усюди лежатиме сніг, - пояснювала мені бабуся, - ми відкриємо з тобою до чаю одну з цих баночок із варенням і одразу пригадаємо літо із його теплими сонячними днями». «Як це буде чудово!» - подумав я. Справді, взимку я постійно мріяв про літо. А виявляється, що повернути його зовсім просто! Достатньо лише відкрити баночку із ягідним варенням.

Взимку ліс із зеленого царства перетворюється на снігове королівство. Білий пухнастий сніг вдягає кожне деревце, кожен кущик у м’яку шубку. Старі пеньки сніг прикрашає високими шапками. А земля, вкрита гладесеньким сніговим полотном, перетворюється на казкову мапу із чудернацьким мереживом різних слідів. Ось зайчик пробігав! А он там – лисичка! Так цікаво роздивлятися ці ланцюжки слідів.

Однак, і влітку, і взимку треба бути дуже обережним у лісі. Головне – не заблукати, бо у лісі завжди дуже багато різних стежок, але ніколи не знаєш, куди вони виведуть. А ще ліс потрібно поважати та не смітити в ньому. І тоді це чарівне царство буде нашим справжнім скарбом!