Коли панський гніт вже став нетерпимим і люди відчули, що межу перейдено, вони почали тікати. Безмежні простори Дикого Поля манили втікачів своїм вільним повітрям та широкополим степом. Так з’явилися перші козаки: люди, що хотіли вільно жити і вільно дихати. Вони залишали тяжке життя та йшли вперед будувати нову країну, новий світ для себе. і хто ж знав тоді, що з утікачів-кріпаків буде утворене небачене в Європі військо, яке захищатиме кордони України впродовж не одного десятка років.
Козаки приваблюють і дітей, і дорослих. Ці сторінки історії, наповнені героїзмом та віддачею, не можуть нікого залишити байдужим. Ви тільки вдумайтесь, яка повинна була бути в людей самоорганізація, дисципліна та відданість ідеї, щоб вони змогли збудувати автономне утворення всередині держави, а крім того, навести страх на всіх, хто зазіхав на них!
Козаччина – цікавий період. Коли згадуєш про козаків, варто згадати і про їх пристанище – Січ. Козаки жили на Січі, що була їхньою маленькою країною зі своїми законами та уставами. Всі люди на січі були вільними. Адже саме слово козак в перекладі з тюркської мови означає «вільна людина». Тому там не допускалося жодне приниження прав і свобод, жодна експлуатація. На січі кожен працював на благо цієї маленької країни: хтось виробляв зброю, хтось виробляв амуніцію, хтось готував їжу. Там була і своя ієрархія: гетьман, кошові отамани. Всередині кожної січі була церква, бо козаки були справжніми християнами.
Січ була відкрита для кожної вільної людини. Там було розташовано по колу багато куренів, кожен з яких належав певному повіту: Київський, Каневський, Чернігівський. Людина просто приходила на січ і могла просити притулку в своєму повіті. Але щоб стати козаком, треба було бути дуже сміливим, хоробрим, відданим. Найбільша цінність для козака – це свобода та братерство. За зраду на січі карали смертю.
Якщо хлопчик хотів стати козаком, він спершу мав відслужити в досвідченого козака джурою. Він виконував різні дорученні, дрібні справи, набирався досвіду та знань, щоб в свій час осідлати коня та вирушити в справжній бій.
Жінок на січ не допускали. Вважалося, що жінка відволікає козака від важливих справ. Однак на зиму жонатих козаків відпускали в зимівники – поселення, де проживала козача родина. Але з настанням весни козак повертався у свою військову родину, щоб продовжити виконувати нелегку місію.
Козацтво було опором української нації, це була повноцінна армія, яка від простого прагнення свободи згодом під проводом Богдана Хмельницького хвилею прокотилась по Україні, намагаючись звільнити її від панського гніту. Козаки були кмітливими, розумними, вони вигадували чимало вдалих військових маневрів, збивали ворогів з пантелику і дуже часто виходили з бою переможцями. Саме козакам належить ідея створення першого прототипу підводного човна – чайки, яка дивує своїм механізмом і сьогодні.
Я вважаю, що період козаччини – це ті сторінки історії, якими варто пишатися. «Ми – нащадки козаків» - може сказати українець і це, на мою думку, звучить гордо!
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|