Володимир Сосюра написав прекрасні рядки:
«Любіть Україну, як сонце любіть
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить
Любіть у годину негоди…»
Він закликав бути вірним своїй любові, щоб наша любов до Батьківщини не залежала від зовнішніх умов, щоб ми любили її не лише, коли нам добре, а і в сумні миті. Любити в радості – просто. Набагато важче залишатися вірним своєму почуттю в сумні миті, в миті розчарування.
«Можна все на світі, вибирати сину, - писав ще один прекрасний український поет-шістдесятник Василь Симоненко, - вибрати не можна тільки Батьківщину». Я не можу з ним не погодитися. Батьківщина дається нам одного разу на все життя якимись вищими силами. Ми народжуємось тут, не обираючи її, не бажаючи того і тому ми мусимо бути вдячними цій землі за те, що вона дала нам життя, звела наших батьків та стала нашої домівкою.
Не розумію людей, котрі говорять, що хочуть змінити країну проживання. Так, в нашій державі нелегкі часи, вони проходить час становлення, але воно ж і не дивно – адже їй всього 22 роки! Погляньте на людину в такому віці – такі люди не знають, що вони хочуть від життя, знаходяться під впливом ще інших людей, вони тільки-тільки вийшли з-під опіки своїх батьків і мусять самотужки будувати свій шлях. На цьому етапі розвитку знаходиться і наша країна, і ми, замість того, щоб кидати її напризволяще, мусимо докласти якомога більше зусиль для того, щоб розвинути її та поставити на вищу сходинку.
Так само одного разу нам даються і батьки. Ми не обираємо їх, ми просто приймаємо їх такими, як вони є. адже ж не можна сказати: «Ні, мене ці батьки не влаштовують, пошукаю собі інших!»? Не можна! Чому ж тоді щодо країни так легко розкидатися такими словами? Хто як не ми, мусить стати надійною опорою для цієї молодої держави?
Любити країну насправді так просто! Любов не полягає в гучних словах та обіцянках. Варто лише берегти чистоту своєї вулиці та свого міста, не бути байдужими до тих, хто потребує допомоги. Ми, школярі, мусимо сумлінно вивчати рідну мову та літературу і доносити до людей цінність цих двох речей. Світ повинен розуміти, що Україна – багатюща земля з багатющими надбаннями, які, нажаль, впродовж сторіч зазнавали ганебних цькувань. В майбутньому ми всі будемо працювати на користь нашої держави вчителями, лікарями, держслужбовцями, журналістами, вихователями. Ми будемо одним із перших поколінь, народжених в незалежній державі, кому випала така честь і від нас залежить, якими будуть наступні покоління, тому ми мусимо давати гарний приклад.
Любіть Україну! Не забувайте, що хтось на п’єдестал цієї любові поклав своє життя, не побоявшись з ним розлучитися. Вони не побачила цю країну вільною, хоча так того бажали, а ми маємо таку нагоду. Тому ми не повинні втратити те, за що наші предки віддали душу. Вона обов’язково віддячить, наша країна, прекрасним процвітанням, стабільністю та надією на краще майбутнє.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|