Івана Купала – давнє язичницькє свято, що припадає на липневу ніч з 6 на 7 число другого місяця літа. Це свято назване на честь святого Івана. Це свято мало надзвичайне значення для давніх українців, вон обуло повязано зі священними дійствами біля вогню і води: двох найважливіших життєвих стихій.
Відомо, що праукраїнці-слов’яни завжди дуже шанували сили природи та наділяли їх додатковими силами. Люди вірили в силу дощу і вітру, поклонялися багатьом богам. Воно і не дивно, але праукраїнці завжди були аграріями і від хорошої погоди та сприятливих природніх умовах залежав їх урожай. Тому вони завжди прагнути обожествляти сили природи, надавати природнім силам величезного значення. Українці мали бога вітру, дощу, снігу, бога води та урожаю. І кожен з цих богів вимагав своїх ритуалів та традицій.
Відтоді як в Україну прийшло християнство, мало що змінилося. Люди перестали називати богів своїми іменами, відтепер в побуті українців існували лише святі. Але відмовитися від язичницьких свят українці не змогли, адже вони дуже вкоренилися в нашу культуру та слов’янську свідомість. Отже, розпочалося поєднання елементів словянськох ритуалів з християнськими, багато свят було адаптовано на християнський лад, але деякі так і залишилися такими, якими були. До таких свят належить і Івана Купала.
З цим святом пов’язано багато цікавих ритуалів. В одних місцинах вірили, що в цю чарівну ніч в лісі розпускається квітка папороті, лише раз на рік і той, хто її знайде, буде володіти величезним скарбом. Юнаки вирушали до лісу на пошуки чарівної небаченої квітки. Навколо цього вірування сплетено багато легенд: кажуть, що під час пошуків папороті на сміливців чекають страшні випробування, адже в цю ніч вся нечисть бродить по лісу. Говорять також, що ця квітка горить палким вогнем, що на неї неможливо дивитися,настільки вона яскрава. Але все це здогадки та міфи, хоча хто знає…?
Ще одне цікаве повір’я пов’язане з водоймами: річками і озерами. Люди вірили ( а дехто і зараз вірить), що в цю ніч на поверхню води випливають русалки, але ці русалки не такі як в дитячих мультфільмах. Вони норовлять затягнути в глибину річки кожного, хто ступить у воду, тому в цей день і ніч багато хто уникав ( і уникає) купань. Навіть сьогодні часом можна почути, що в ніч на Івана Купала було знайдено багато утоплеників.
Традиційне святкування цього свята проходить біля річки обов’язково з вогнищем. З ним пов’язано теж багато цікавих легенд. Говорять, що якщо хлопець і дівчина разом, взявшись за руки, перестрибнуть через вогнище, то вони будуть кохати одне одного завжди, а шлюб їхній буде міцний та щасливий. Стрибки через вогнище – це своєрідне очищення, вступ до нового життя.
Незаміжні дівчата на Івана Купала плели вінки та пускали їх на річку. Вони вірили, що куди вінок попливе, там на дівчину чекає її доля.
Сьогодні Івана Купала – це скоріше розважальне свято, аніж ритуальне. Люди танцюють біля річки, проводять конкурси, дівчата заради цікавості опускають на воду вінки, але цей день та ніч вже не мають такого сакрального значення для українців, як колись, адже люди помалу втрачають те побожливе ставлення до природи, яке було в наших предків.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|