Казка – це маленька дивовижна країна, наповнена дивами та мріями. В казках оживають іграшки та розмовляють тварини, в казках є принцеси, принци та чарівні феї. І, що найчудовіше, - в казках завжди перемагає добро. Нас змалечку привчають казочками до того, що справедливість завжди займає почесне місце в нашому житті і рано чи пізно зло відступає, а добро панує.Хто не згадує про казки, думаючи про своє дитинство? Адже казка – це перше чудо книги, що входить в наше життя і відкриває нам шлях до чарівної країни книг.
Моя улюблена казка – це казка про Попелюшку. Це історія про працьовиту дівчину, котра була напівсиротою і змушена була постійно терпіти знущання та глум зведених сестер і мачухи. Щодня вона виконувала багато брудної, тяжкої роботи, але це не зіпсувало її. Вона не нарікала на своє життя, її серце не зачерствіло, а навпаки: вона залишилась доброю та відкритою дівчиною. Врешті решт вона потрапляє на бал, а казка закінчується тим, що вона виходить заміж за прекрасного принца і стає принцесою.
Хтось скаже, що в житті так не буває. Так, можливо вийти заміж за принца в кожної шансів не так багато, але, мені здається, суть цієї казки в іншому: кожний отримує по заслугам. Попелюшка була працьовита, чесна, мила дівчина – вона здобула щасливе життя. Рано чи пізно життя надає кожній людині свої можливості і кожен з нас, незалежно від походження і статків заслуговує на прекрасне майбутнє.
Ще одна казка з дитинства, яка запала мені в душу – це розповідь про гидке каченя. Воно мало сумне дитинство, бо завжди переймалося за свою зовнішність, над ним насміхалися, але яка була дивина, коли з якогось маленького сіренького каченяти виріс прекрасний білий лебідь! Ця казка вчить дітей ніколи не сумувати з приводу того, що щось не виходить, адже все прийде з часом!
Казки – це чудово! Я вважаю, що ми повинні не забувати про таку прекрасну річ і завжди передавати свої улюблені казки своїм дітям. Це не лише прививає їм віру в добро, але і залучає до країни літератури. Крім того, дитинство – такий період, коли здається, що кругом одні дива, хочеться вірити в чудо, а казка робить дитинство ще прекраснішим, розвиває фантазію почуття відповідальності за свої вчинки та поведінку.
Отже, я гадаю, що казки повинні бути невід’ємною частиною життя кожної людини. І хоча ми виростаємо і перестаємо вірити в них, десь всередині нас живе маленька дитина, яка прагне бути почутою, яка прагне потрапити в казку до останнього.
| < Предыдущая | Следующая > |
|---|